До таксидермії можна відноситися по-різному, але те, що це мистецтво, сумніву не підлягає. Причому на всіх стадіях виробництва чучел, – від уміло зробленого пострілу мисливця та збереження фрагментів туші, до майстерного втілення образу того чи іншого звіра. Адже звірам, як і людям, властиві індивідуальні риси, передати які здатний не кожен майстер.

Для створення правдоподібного чучела, мисливці в ідеалі беруть майстра з собою на полювання. І той починає роботу відразу після того, як звіра було добуто. На місці знімається шкура, робляться відтиски голови, лап, м’яких тканин, всього, що може знадобитись при роботі у майстерні. Потім забирається язик, для формування, оскільки у кожного звіра він має свою фактуру. Найкопіткіша робота з головою. Після відділення черепа, його ретельно виварюють, щоб позбавиться жиру, протравлюють, обробляють солями, щоб у кістках не почали розмножуватись бактерії та грибок. Ну і не менш важливо – зберегти зуби, кігті та інші «аксесуари» майбутнього чучела…

Мистецтво створення чучел тварин буде існувати доти, доки в світі буде існувати мисливство. А технологій, здатних допомогти «оживити» звіра зараз дуже багато.

Про людей для яких таксидермія професія – у статті:

Локтєв О. Оживити дичину / О Локтєв //Лісовий і мисливський журнал. – 2016. – № 2. – С.44-45.

Раїса Гірак