Овочева корова – так називають трав’янисту культурну рослину, що належить до родини бобових, зовні схожа на квасолю та примандрувала до нас із Китаю.

Це одна з найдавніших їстівних рослинних культур, яка походить із Південно-Східної Азії . За нею давно закріпилася слава комори рослинного білка, який за харчовою цінністю не поступається тваринному. З насіння сої люди навчилися робити молоко, сир, сметану, йогурти, хліб, печиво, цукерки, крупи, сурогат кави і навіть ковбасу та замінники м’ясних продуктів.

Першими культивувати «великий біб» стали китайці і називали його «шу». Ми називаємо цю рослину СОЯ. Наскельні малюнки, знайдені у провінції Хенань і датовані ІІІ століттям, відтворюють виробництво соєвого молока і сиру.

Справжній інтерес у європейців викликала соя, представлена як цінна сільськогосподарська культура на Всесвітній виставці у Відні 1873 року. Саме тоді  куплені на цій виставці боби висадили на території нинішньої Херсонської області. У степах цього краю соя дала гарний урожай і прижилася в Україні.

Сьогодні соя – друга у світі (після зернових) за площами вирощування сільськогосподарська культура. Лідерами з її вирощування є США, Бразилія, Аргентина ,Китай, Індія та Парагвай. Отже, «овочева корова»  на різних континентах  подає до столу чимало страв і є незамінною у харчуванні вегетаріанців. У зв’язку з тим, що 95% бобів є генетично модифікованими, світ розділився на тих, хто вживає соєві страви, і тих, хто вважає їх шкідливими для організму. Але, вегетаріанський рух поширюється, а разом із ним – і виробництво сої.

Про урожайність сої, технології її вирощування та біологічні особливості можна довідатись із статті Артеменко С., Крамарьов С. Інкрустація – ефективний захід підвищення продуктивності сої / С. Артеменко, С. Крамарьов // Пропозиція. – 2014. – № 12. – С. 70-72. Часопис знаходиться у відділі інформації та документів виробничої тематики.

Тетяна Кучерук