Роман «Портрет Доріана Грея» вважається одним із найбільш загадкових творів Оскара Уайльда . Твір написаний у 1890 році. Письменник написав його на замовлення одного американського журналу у рекордно короткий термін – трохи більше, ніж за два тижні, бо уклав парі, що здатен створити роман саме у такий термін. Дія роману розгортається у сучасній автору Англії. На рідкість гарний юнак Доріан Грей мріє про те, щоб молодість і краса ніколи його не залишали. Художник Безіл Голуорд створює портрет Грея, який має чарівну здатність – на ньому відображаються всі порочні моменти життя героя, тоді коли сам Доріан зберігає чистий юнацький вигляд, з роками краса його тільки розцвітає. Заради задоволення своїх потреб він не зупиняється ні перед чим, оскільки впевнений, що щастя людини не залежить від моральних принципів. Доріан закохується у молоду 17-літню актрису Сибіллу Вейн. Доріан не називає їй свого імені, а для закоханої дівчини він просто Прекрасний принц. Згодом він кидає актрису і навіть не задумується, що це призведе до трагічних наслідків: Сибілла покінчила життя самогубством, оскільки не могла перенести зради коханої людини. Так відбулося перше моральне падіння Доріана, після чого він помітив зміну на портреті – поява перекошеного рота. Але Доріан панічно боїться лише старості. Впевнившись, що з якоїсь причини старіє тільки портрет, а сам він залишається довгі роки молодим, ховає портрет подалі, щоб не бачити його справжнього вигляду. Він все нижче опускається морально до того моменту, коли вбиває художника Голуорда. І тоді Доріан бачить, що на портреті на руках появилася кров, а обличчя стало скривленим і жахливим. Він вирішує знищити портрет – єдиний доказ його гріхів. Доріан проколює портрет, але коли на шум вбігають слуги, то вони бачать на стіні чарівний портрет Доріана, а на полу мертвого старого, і тільки по каблучках на руках вони впізнають свого господаря.
Роман Уайльда «Портрет Доріана Грея» було опубліковано в липні 1890 року в американському журналі «Ліппінкотс Манслі Мегазін». Критичні відгуки на твір носили, майже без винятку, надзвичайно різкий характер, навіть з вимогою піддати забороні книгу, а автора – судовій відповідальності.

Підготувала Л. Василевська