Колись давно в  руки мені потрапила невеличка зачитана книжечка… Збірка віршів Омара Хайяма… За звичкою розгорнула книгу на першій-ліпшій сторінці:
I юних, і старих - всіх поглинає час,
I невеликий нам дається днів запас.
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

Одвічні запитання, що бентежать всіх: життя і смерть,сенс буття, пошуки істини…
Цей топче стежечку до монастирських брам,
Той шлях до Істини собі торує сам...
Боюсь, настане день і пролунає голос:
«Ви блудите, сліпці! Не тут вона й не там!»




На обкладинці значилося ім'я автора: Омар Хайям. Вже пізніше, більше дізнавшись про поета, я зрозуміла, наскільки  поверховим було моє перше враження... Тоді, в 70-х рр. ХХ ст, його ім’я було відоме небагатьом - лише любителям поезії та ерудитам. Його рубаї звучали в тісних колах, на літературних гуртках чи  на банкетах. І для багатьох, він так і залишався - оспівувачем вина, банкетів, де головним були веселощі і безтурботність,  різні утіхи та радощі життя.
Юначе, підведись - горить зоря ясна!
В прозорі келихи налий вогню-вина!
В цім тліннім закутку живеш ти мить... а потім,
хоч як жадатимеш, не вернеться вона.
Але мало кому було відомо, що рубаї, були далеко не єдиним захопленням перського поета. На Близькому Сході Омар Xайям був знаний передусім як видатний учений. Слава про його дивовижні знання поширилася по всій Середній Азії. Він був видатним математиком, фізиком, астрономом, філософом — справжнім тогочасним енциклопедистом. «Імам Хорасану», «Вчений муж століття», «Знавець грецької науки». «Цар філософів Сходу і Заходу» — так називали його сучасники.
Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю вже сімдесят два роки —
І бачу, що нічого я не знаю.
Своєю популярністю у світі Хайям зобов’язаний європейській літературі, де він став відомим завдяки англійським перекладам Едварда Фіцджеральда. Ці переклади вийшли в Лондоні у 1859 році під назвою «Рубайят О. Хайяма з Нішапуру». За життя Фіцджеральда «Рубайят» витримав чотири перевидання, а до кінця XIX століття їх уже налічувалось двадцять п’ять. Чотиривірші Хайяма мандрували Європою та Америкою, збираючи все більшу кількість прихильників.
Девізом творчості Омара Хайяма можуть бути слова: «Хай живе життя!» Яким воно буде після смерті — невідомо нікому, стверджує поет. Усі помремо, розсиплемося у порох, перетворимося на глину, але воістину мудрий той, хто прожив свій недовгий вік за високими законами доброти, любові та людяності:
Від хліба, що Творець нам посилає,
Ніхто й малої скибки не відкрає.
Тож не турбуйсь про те, що в тебе є,
I не турбуйсь про те, чого немає.
У відповідності із життєвою філософією, закінчив свої дні Омар Хайям у рідному Нішапурі, читаючи книги і розмірковуючи про сенс буття. У день смерті, відчувши наближення вічності, він закрив "Книги про зцілення" Ібн Сіни, заклавши сторінку, ніби збирався знову повернуться до читання. Він склав заповіт, помолився і, стоячи на колінах, вимовив: «О Боже мій, Ти знаєш, що я спізнав Тебе в міру моїх можливостей. Пробач мені, моє пізнання Тебе — це мій шлях до Тебе». І помер.
Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
Того, що суджено, боятися не треба;
Боюсь неправедно прожити на землі.



В Україні поезії Омара Хайяма досліджували і перекладали відомий український сходознавець Агатангел Кримський, його учень Павло Лозієв, а згодом — Василь Мисик, Григорій Латник…

Проходять весни, зими пробігають -
листочки книги нашої гортають.
Пий, не журись! І лікарі, крім хмелю,
ніяких ліків од журби не знають.

Життя - мить. Вино - від печалі бальзам.
День пройшов безжурно - хвала небесам!
Будь задоволений тобі призначеної часткою,
Не намагайся її переробляти сам.

Багатства прагнеш ти... Та чи в багатстві суть
короткого життя? всі, хто живе, помруть,
життя у позику тобі дається - отже
з ним розлучитися щодня готовий будь.

Вино - рідкий рубін, а глек - глибока жила,
душа моя - напій, в прозорій чарі тіла,
а світлий келих той, що від вина сміється, -
сльоза, що кров хмільну у серці затаїла.

Що ти вартий на світі без волі небес?
Ти помреш - і не станеться жодних чудес.
Краще жити сьогоднішнім щастям химерним,
Ніж чекати біди, як зіщулений пес.

Ти до зла не хились, а роби лиш добро!
Бо не зло тобі друг, а добро, лиш добро.
Якщо зло і добро тобі в друзі прибились,
Вибирай однозначно - добро, лиш добро!

Марнославцем, для влади придатним, не будь.
Будь бальзамом. Отруті подібним не будь.
Якщо прагнеш життя не прожить як нікчема,
Не збивай на дурне і злостивим не будь.

Не годиться вдаватись до лайки й образ,
А люб'язність тримати лише про запас.
Не розумно хвалитись нажитим багатством,
Не годиться знання виставлять напоказ.

Йди з добром до людей - і воздасться тобі.
Скромним будь - і не згубишся ти у юрбі.
Із маленьким муравликом краще зріднися,
Аніж з тим, хто в гордині погруз і чваньбі.

Недоброзичливість ніколи не могла
Узяти верх: до злих вертались їх діла.
Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:
Ти благ не діждешся, я не побачу зла!

Коли у небуття і ймення наше кане,
Не згасне сонечко у небі полум'яне.
Нас не було, та світ не був від того гірший;
Він не погіршає й тоді, як нас не стане.

Галина Конарчук