Усі Франчата були сильно прив’язані до матері. Вона робила їх щасливими. Вона ж робила їх і особливо нещасними. І причиною цього була її спадкова невиліковна психічна недуга, що прогресувала з кожним роком. Важкий душевний стан берегині домашнього огнища не міг не позначитись на атмосфері в родині.
Підлітковий і юнацький вік дітей був різким контрастом до безжурних, щасливих років дитинства. У життєву долю кожного хвороба матері назавжди вкарбувала глибоке усвідомлення родинної кризи, екзистенційної безвиході, підліткової і юнацької самотності. Усіх огортало відчуття безвиході і розпуки. Іван Франко навіть певний час думав розлучитися з дружиною для спокою і безпеки дітей та «знов піти на давнє бурлацьке життя».
Та як би там не було, Ольга Франко – ця «лихою долею зламана квітка» - посвятила усе своє життя чоловікові і дітям. Про сімейні перипетії відомої сім’ї читайте : Тихолоз Н. Ольга Франко : таїна материнської любові // Педагогічна думка / Н. Тихолаз. - 2016.- № 2.- С. 8-14; № 3. – С. 3-10.

В. Максимчук