Вітаю Вас, Гість
Головна » 2013 » Листопад » 20 » Олесь Ульяненко. Там, де Південь
12:54
Олесь Ульяненко. Там, де Південь

«Якщо Ви ще не читали Ульяненка - почніть з цього тексту. Якщо Ви є його прихильником - побачите нові фасети його творчості. Якщо колись спробували і не пішло - тут він зробив крок Вам назустріч, поєднавши свою фірмову "об'ємну" манеру зі вражаючим антуражем та динамічним сюжетом. Ульяненко став класиком». Так рекомендує автора на обкладинці книжки „Там, де Південь” не хто-небудь, а сама Ліна Костенко.  Очевидно, що Ульяненко „пишет, как дышит”, не намагаючись догодити ані видавцю, ані читачеві. На думку представника видавництва «Треант» Завена Баблояна, Олесь Ульяненко — один з відомих, але «непрочитаних» українських письменників. «Це письменник, до якого не знайдено ключа. Ця книга — ключ до розуміння творчості цього літератора»        
 Олесь Ульяненко народився у 1962 році в місті Хорол. П'ятнадцятирічним пішов з дому. Наступні 15 років життя охопили медучилище, моршколу, військо, шахту, Сибір, український Південь, участь у національному політичному русі… Писати почав ще дитиною, але перші публікації з'явилися тільки в 90-х. В 35 років отримав Шевченківську премію за роман "Сталінка" (1997). Є автором більш ніж 20 романів, які, він сам наполягає, всі базуються на дійсності нашого часу. Його твори входять в програму середніх та вищих навчальних закладів України. За роман "Знак Саваофа" (2006) Московський патріархат піддав його анафемі. Роман "Жінка його мрії" (2009) був визнаний Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі порнографічним і був вилучений видавцем з продажу. "Там, де Південь" -- абсолютно новий твір цього видатного автора, стильний та захоплюючий. Ульяненко вчився у Миколаєві у медичному училищі. Отже, він писав про Миколаїв очами приїжджого, до того ж найбільш вразливого: общаги або кімнати, що винаймали студенти в бабусь у районах приватної забудови . У романі немає світлої сторони міста. Ішла війна. Вулична війна між знахабнілим, обкуреним звір’йом і жителями. Більшість жителів були потенційними жертвами. Слава Богу, не мене сьогодні – думали закриваючи двері по поверненню додому з вулиці. Але не всі були такі. Було достатньо тих, хто не мирився і не покладався на владу та міліцію. Були такі, хто розумів, що на такій війні найнебезпечніше місце – на нейтральній території, найбезпечніше – на передовій. Періодично люди діяли досить організовано, як для совєцьких часів. Насправді, це була боротьба за себе перед усім. І головним ворогом там був свій власний страх,  своя власна покірливість.     
   Для сучасного молодого читача або немолодого, що не в темі, звісно, "Там, де Південь”, це просто чергова чорнуха. В цьому сенсі  Ульяненко не є автором універсальним. Втім, його читач – особа дійсно просунута. І ця публіка за один день зібрала більше тридцяти тисяч гривень на похорон письменника! Отже, Олесь Ульяненко нам своєю смертю дав можливість переконатись, що не такі ми вже й погані. Організувалися для похорону, організуємося і для життя. Тільки, мабуть, ще не одного поховаємо до того моменту.                                    

Категорія: Прочитайте книги | Переглядів: 475 | Додав: читалка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]