Гі де Мопассан (1850 – 1893) – видатний французький письменник, творча спадщина якого увійшла у скарбницю світової літератури поряд із творами Бальзака, Меріме, Флобера, Золя та ін. Романи та новели автора становлять велику епопею життя Франції, усіх верств її суспільства другої половини ХІХ століття. Вони наповнені особливим гуманізмом, тонким чуттям художника слова, що впевненими, але делікатними рухами пера вміло змальовує найменші порухи людського життя, відстоюючи право особистості на свободу та щастя. Гі де Мопассан за своє життя написав десятки новел, які увійшли до золотого фонду світової літератури. Невеликі, але дуже ємні твори розповідають про життя простих людей, але в їх так званої звичаєвості полягає реалізм всього того, що з ними відбувається. Типові характери і ситуації дозволяють читачам представляти себе на місці героїв і ще з більшим інтересом стежити за розвитком сюжету і чекати розв'язки, яка у Гі де Мопассана неймовірно непередбачувана. Як би читач не уявляв собі фінальну сцену, він все одно не розгадає інтригу, настільки великий талант французького письменника. Найпопулярнішими новелами Гі де Мопассана є новели «Розлучення»,«Пампушка»,«Не корисна краса», «Ніч», «Втома» , «Побачення», «Вечір», «Сповідь» та інші. У цих простих  назвах проглядається стиль і талант письменника. Новели Мопассана охоплюють майже всі сторони існування буржуазного суспільства, викриваючи його устої, що спираються на егоїзм і жорстокість, лицемірство і брехливість («П’єро», 1882; «Гарсоне, кухоль пива!», 1884; «Баронеса», 1886). Серед найгуманніших його новел(щодо змісту) і наймастерніших з художнього боку можна назвати, наприклад, славетну «Пампушку», де показано патріотичні настрої під час франко-пруської війни 1870-1871 років притаманні саме представникам французького народу, навіть з «найнижчих» з усіх точок зору його прошарків (дівчина на призвісько Пампушка – повія), а от представники «вищих» його верств виявляються до ворогів – пруссаків набагато більш«поблажливими».

Підготувала Христофорова А.