«Все те незриме світло» – роман, за який американський письменник Ентоні Дорр здобуває Пулітцерівську премію. Роман написаний протягом майже десяти років. Це історія про людину, яка перемагає час, бо має мрію. Трагічна історія про епоху, в якій ідеологія захопила масову свідомість, у якій служіння державі набуло фанатичних ознак. Новий  політичний лад у Німеччині призводит до загальноєвропейської катастрофи. Новий лад у Німеччині постає справжнім пеклом. Членство в гітлер’югенді стає обов’язковим. Хлопчиків із Вернерового братства вчать маршових маневрів, перевіряють їхню фізичну форму й вимагають пробігати шістдесят метрів за дванадцять секунд. Культ сили завершується утвердженням слабкості й поразки диктатора перед силою почуттів простої людини. Вернер і Мері-Лор – підлітки-індиго, жертви й бранці вермахтської чуми. Не випадково ключовим у романі постає образ радіо – символ нацистської пропаганди, за допомогою якої  формувалось нове покоління людей. Роман Ентоні Дорра – це психологічне дослідження нацизму через досі не відомий образ юнаків, молодих романтиків, котрі справді мали ідеали і прагнули докластися до розбудови світу. Тільки вони бачили світ майбутнього іншим. Ідеологічний апарат використав їхній інтелектуальний ресурс і кинув напризволяще помирати. Вернер гине під час війни. Він – блискучий фізик і математик – був лише гвинтиком у великій системі райху.

Підготувала Христофорова Г.