Вийшла у світ нова книга подружжя Наталки та Олександра Шевченків – містичний трилер «Бранці мороку». Автори змогли створити гострий і динамічний сюжет, змусити читача до сильних переживань і великого напруження уваги. В "Бранцях мороку" немає зайвого тексту: недоречних роздумів, діалогів чи описів, лише оголене хитросплетіння подій. Жах проникає на сторінки книги непомітно, через невеликі деталі, щоб потім потужно вибухнути — вже, так би мовити, всередині читацької уяви. Це нагнітає атмосферу й примушує читати сторінку за сторінкою, не відриваючись.
Омріяний головною героїнею книги Аліною будинок дістається подружжю досить легко. Дешевий, великий, затишний, далеко від цивілізації — такий, яким його вимальовувала фантазія жінки. Але будинок вже кілька років стоїть порожнім, загадково зникли його попередні власники, також дивно, що з того часу до будинку не навідувалися незвані гості і він залишився цілим та неушкодженим. Підозріле дзеркало, знайдене Аліною, спочатку тонко натякає дивним обрамленням, суперечністю з естетичними смаками нової господині, що це не просто собі дзеркало. Але ж де їй було знати, що його використовують сили зла — для спілкування із навколишнім світом?
Прийоми та образи жахалки не нові: будинок жахів, духи, живі мертвяки, кілька страшних смертей, перетворення мрій на кошмари, потойбічне дзеркало тощо, але "Бранці мороку" не виглядають як банально-заяложений або вторинний твір. Автори мають справу не із стандартними уявленнями про страх, а з асоціаціями, що їх викликають описані події, не оминаючи при цьому жодної деталі. Будинок немовби наповнений затишком, який ховає у собі загрозу, і коли герої починають усвідомлювати це, вже пізно. Зміна Михайла ходу думок, точніше, зовнішнє непомітне втручання в них чіпляє живу струну в душі читача, адже непомітне проникнення ворога та його контроль за думками — чи не найстрашніше, що може статися з людиною.

Христофорова А.