Кілька років, з дня у день, вечорами і ранками, в тиші хутора на Чернігівщині він перекладав Біблію мовою свого народу. Це мав би бути пам’ятник не тільки нації, а йому особисто, що для амбітного перекладача було не останнім мотивом. Нарешті рукопис готовий, і Пантелеймон Куліш заснув, бо втомився. Але не спалося коту. Граючись, він перевернув свічку, і рукопис перекладу Біблії українською мовою згорів разом із хатою. Куліш зітхнув і почав перекладати наново...Така легенда. Майже все у ній правда, хоча кіт може бути й вигаданим. Проте справжньою була пожежа. І став Куліш перекладати по новій не отак просто: «зітхнув та й...». А головне тому, що дружина — відома в літературі як Ганна Барвінок (дівоче прізвище Білозерська) змусила чоловіка засісти знову за тяжку працю.
Він автор першого українського історичного роману «Чорна рада», який розповідає про боротьбу за гетьманство після правління Богдана Хмельницького, редактор першого українського часопису «Основа», автор першої фонетичної абетки — «кулішівка», згодом вона стала основою для друку «Кобзаря», перекладач українською Шекспіра, Гете, Байрона, Шиллера, Пушкіна, Некрасова та інших, перекладач Біблії — його справу довершив Іван Пулюй.
Пантелеймон Куліш, певно, як ніхто в українській літературі, кардинально міняв свої погляди. Власне, всі люди з віком змінюються, але щоб так різко — від русифікатора у Варшаві до козакофіла в Україні і до викриття руїнництва козацтва — в Мотронівці.
«Єлизавета Юскевич-Красковська, Олександра Милорадовичівна, Марко Вовчок, Ганна фон Рентель, Параска Глібова, Агрипина Ніколаєва — навряд чи цей список позашлюбних пасій Куліша є вичерпним», — обережно відзначають історики.
Чепурний В.Націоналіст чи москвофіл? Невтомний трудівник чи суперник Шевченка? : до 200-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша / В. Чепурний // Голос України. – 2019. - № 150. – С. 8.

Підготувала В. Максимчук