Споконвіку в Карпатах жодна подія не обходилася без пастушої труби. Рік тому її чула й уся країна під час Революції гідності на Майдані.

Здавна вона була сигнальним інструментом, єдиним засобом зв’язку чабана, котрий літував з вівцями на альпійських луках, із селом . ЇЇ сигналом дозорці з вершин гір передавали звістку про наближення ворога (труба «бере» діапазон у дві з половиною октави, звук чути більше, ніж за 10 км). Досі збереглась традиція саме цим інструментом сповіщати про прихід Різдвяних свят.

Трембіта була визначальною фігурою для верховинців, раділа разом з ними в годину веселу й журилася в сумну. Під журливий голос трембіти проводжали в останню дорогу карпатських легенів із Небесної Сотні, нині проводжають кращих синів гір, які віддали своє молоде життя у війні з путінською Росією.

Колись ледь не в кожному селі на Заході були майстри, які зналися на азах виготовлення унікальної труби, досконало володіли інструментом. На жаль, відходять у кращі світи старі майстри. Невже відійде у вічність трембіта?..

Гуцули завжди майстрували трембіту з громовиці, тобто дерева, яке пережило влучання блискавки. Переконалися, що тоді вона звучить найкраще…

Ці та інші секрети відродження традицій виготовлення народних інструментів, народних художніх промислів, що навчають у Міжгірському професійному ліцеї Закарпатської області можна знайти у статті Пуговиця М. На голос трембіти / М. Пуговиця // Пропозиція. – 2015. – № 1. – С. 19-21.

Раїса Гірак