Не всі мандрівники знають, що Париж може подарувати незабутні враження не тільки від тих пам’яток, що знаходяться на його вулицях, а й таємничу мандрівку своїми підземеллями. Навіть парижани не підозрюють, що знаходиться у них під ногами. Вперше карту підземних каналів міста склав П’єр Брюнзо, якого у 1805 році призначили на посаду інспектора каналізації. Тих небагатьох працівників, які погодилися допомагати йому в цій небезпечній роботі, нагороджували ювелірними прикрасами та навіть дорогоцінним камінням. А дізнався Бронзо про цю клоаку Парижа від Віктора Гюго, який описав підземелля у своєму романі «Знедолені».
В галереях прокладені труби, якими тече вода: питна та для технічних потреб; каналізація та навіть пневматична пошта, сконструйована ще у 1850-х роках і непідвладна жодному хакеру. А ще у підземеллі є напівміфічне озеро з мюзікла «Привид Опери».
Ці незвичні екскурсії проводять не тільки офіційні гіди, а й катафіли («любителі катакомб»). Їх мандрівки підпільні, незаконні та караються штрафом у 60 євро, оскільки з 1955 року спускатися у неофіційні тунелі заборонено. Любителі підземель не люблять чужаків. Для них ці галереї, як другий дім: тут вони влаштовують поетичні вечори, кіносеанси, дискотеки і навіть ночують. Катафіли вважають, що це і є справжній Париж: без туристів, без галасу, без нав’язаних суспільством норм та правил.
Тим, хто наважиться на цю незвичну мандрівку, потрібно знати, що подорож приховує неабияку небезпеку. І зустріч з пацюками, яких тут близько чотирьох мільйонів (майже по два на кожного парижанина), та з людськими останками, які роками звозились сюди не найбільша з них…
Як потрапити у підземні лабіринти міста ви дізнаєтесь зі статті:
Майборода Н. Глубина свободы : [в подземельях Парижа] / Н. Майборода // Вокруг света. – 2018. – №8. – С. 64-71.

Підготувала Т. Матушевська