Целюк Й. Моє рідне село: Біла Криниця / Й. Целюк. – Б.м., 2018. – 160 с.

Автор твору Йосип Целюк, практично, безвиїзно мешкає в своєму рідному селі і з почуттям любові до своєї землі та людей, постійно всюди, де цього вимагають обставини, представляючись, каже: «Я – абориген Білої Криниці».

А чи рідне село всім іншим жителям? Чи знають аборигени і переселенці його історичне минуле та сьогодення? Чи знають, шанують і поважають корінних жителів села, землю, яку вони і їх предки для них зберегли? Перелік запитань можна було б продовжувати. Щоб дати відповідь на всі ці запитання, автор вирішив зібрати інформацію про село та систематизувати її. Автор даної праці не літератор і не філолог, має технічну освіту, тому подає в основному фактичний матеріал. Чітке запитання і конкретна відповідь – таку він поставив собі мету і стиль свого опису.

Першочергове завдання, яке поставив Йосип Целюк перед собою, було земельне питання, адже його родина з діда-прадіда – селяни, які жили в цьому селі і земля, яка була в приватній власності, для всіх була джерелом існування. Автор намагається довести своїм землякам і односельчанам правдиву інформацію з приводу організації колгоспів, їх земельного і матеріального поповнення на першій організаційній стадії. І знову ж всі цифри і факти являються документальними, взятими із архівних джерел.

Тривогу в автора викликає те, що земля Білої Криниці сьогодні підпадає під так звану «царську забудову», оскільки перебуває безпосередньо поруч з обласним центром.

Дуже цінною є інформація про корінних жителів та їх родоводи, про переселення жителів з інших сіл до Білої Криниці на стадії його формування. Завдяки працівникам обласного архіву робота по збору інформації про село Біла Криниця розширилася і перетворилася на такий собі історико-публіцистичний жанр.

Такі видання потрібні, аби не втратити зв’язок між поколіннями та залишити згадку для нащадків. Матеріали краєзнавчої розвідки стануть у нагоді всім, хто цікавиться історією рідного краю.

Л. Степанюк