«Місто з химерами» - чи не перша в українській літературі оповідь про долю і творіння архітектора; розповідь історично достовірна, й водночас містична, детективна...
Знаний київський будівничий Владислав Городецький став леґендою ще за життя. Жоден з більш як сотні чудових київських архітекторів не привертав такої широкої уваги. Цей художній твір про життя зодчого, життя часто більш неймовірне, ніж найсміливіші вигадки. А Київ - місто найвищого творчого злету Городецького, - як побачить читач, і досі приховує багато таємниць...

«Місто з химерами» можна читати як такий собі біографічний твір, в якому розповідається про життя і творчість видатного й дивакуватого архітектора польського походження, що мешкав у Києві на початку ХХ століття а можна читати цю книжку як детективну історію, найперше для підлітків – саме двоє персонажів підліткового віку розшифровують певні моменти із творчого життя     Городецького: чому він спорудив Національний музей у формі літери L; де заховано аркуш із його кресленнями; що за трикутник зобразив на тому дивом збереженому до наших днів аркуші... До містичного у «Місті» належать сни, які сняться і Городецькому, і його дружині, і його колезі архітекторові Бобрусову; до містичного належать також неодноразові марення головного героя – то ціле вставне оповідання про пророцтво шамана, що намарилося митцеві прямо у його робочому кабінеті, то передбачення майбутніх подій, яке далося Городецькому під час його хвороби (поляк стане Папою Римським, турок стрілятиме у Папу; смерть Столипіна)…
Як відомо, Городецький щедро прикрашав свої архітектурні творіння скульптурами, що зображували тварин, особливо ж плазунів. Збагнути, навіщо здалися на дахах усілякі змії та жаби, а на стелі восьминіг, важко. Оскільки будівничий мав також неабияку пристрасть до полювання, то Ільченко вирішив пов’язати ці два захоплення. Виходить так, що архітектор потрапив у певне замкнуте коло: полювання було для нього розвагою, способом відірватися від київських реалій, великої відповідальности, але ціною такої розваги були нав’язливі сни та марення – про зміїв, про стрілянину (як-от вже згадувані убивство Столипіна й замах на Папу Римського). Варто зауважити, що таку версію появи скульптурного зоопарку від Городецького автор наводить не від себе, а від своїх персонажів-підлітків, на підставі архівних документів, – отже, не нав’язує її читачеві, а лише підказує.
Відштовхнувшись від біографічних даних архітектора, що спорудив Будинок з химерами, Олесь Ільченко підводить читача до міркувань про місто, в якому той будинок розташований. Саме воно, як видно з назви книжки, виступає головним героєм. А оскільки це місто є столицею держави, то в підтексті, фактично, мається на увазі всю країну, – особливо якщо звернути увагу на те, що Будинок з химерами є резиденцією Президента.
Книга правдива, бо написана на основі унікальних архівних матеріалів, і водночас містично-детективна.
Приємного читання.

Анжела Хамедюк