В Україні не знайдеться, мабуть, жодного письменника, чию творчість обговорювали б так широко, як це роблять із книжками Мирослава Дочинця . Мирослав Дочинець - автор близько двадцяти книг, член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. За плідну і самобутню творчу діяльність відзначений низкою літературних премій, в тому числі Національною премією ім. Т. Шевченка та трьох міжнародних, а також відзнакою «Золотий письменник України» за найбільші наклади. Його проза перекладалася російською, угорською, словацькою, румунською, польською, французькою, італійською, англійською, японською мовами.
Народився майбутній письменник у сім'ї вчителів. Його батько закінчив із відзнакою філософський факультет Київського університету, але мусив учителювати в школі-інтернаті й ПТУ, оскільки відбув шість років ГУЛАГу за націоналізм. Мати викладала географію. Друкуватися Мирослав Дочинець почав з шостого класу в дитячих виданнях та був переможцем конкурсів юних літераторів. Він закінчив факультет журналістики Львівського університету, працював журналістом у газетах «Молодь Закарпаття», «Новини Мукачева». Друкувався у всесоюзних та республіканських часописах «Комсомольская правда», «Известия», «Україна», «Людина і світ», «Ранок», «Радянська жінка», «Літературна Україна», «Молодь України». У 1998 році заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», в якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж п'яти років понад 100 видань. Як видавець втілює різні видавничі проекти, зокрема опікується серіями книжок «Домінія слова», «Трава Парнасу», «Книжкова полиця Вічника», допомагає бібліотекам Закарпаття та України літературою.
«Твори М. Дочинця «підмикають» читача до інтелектуального поля всієї літератури. Це окремий материк нашої літератури» (М. Слабошпицький). Це книги «глибокого дихання» (В. Базилевський), «книги, принесені янголом» (П. Сорока). А роман «Вічник» відомий літературознавець і громадський діяч Є. Сверстюк назвав «книгою століття».
Ми вже представляли увазі читачів твори Мирослава Дочинця «Лис» та «Курси крою та життя». Недавно ми отримали його нові книги «Світован», «Світильник слова» та «Напутні дари – для дітвори від карпатського мудреця Андрія Ворона». Вже перші публікації творів письменника мали значний і тривалий резонанс. Багато людей зізнавалося, що прочитане надзвичайно зацікавило їх і спонукало замислитись над своїм життям. Усі були одностайні в тому, що настанови Андрія Ворона – головного героя майже усіх творів Дочинця,  хочуть прочитати в найповнішому обсязі, а ще краще — в окремій книжці. А Товариство лікарів-натуропатів з Будапешта переклало їх угорською.
Про роман «Світован» краще розповість автор: « Книга – це не рядки. Це тональність, енергетика. Це десь метафізичного плану речі, це те, що між рядками. Моя книжка – про головне і навіть про те, що йде попереду головного. Про речі глибинного плану, про речі, які ми самі перед собою намагаємося зрозуміти. Це книга про потребу любові, про служіння, про потребу самоідентифікації, про нас, як частину великої природи, яка втрачає нас, а ми дедалі більше її. Книга про життя і про смерть, при чому, смерть не як трагедію, а як одну з найцікавіших загадок життя. Книга про любов, про кохання (тут є і романтична лінія)». У романі зображена історія молодого журналіста на переломі двох часів: відходу комуністичної імперії і приходу нового етапу. Із мудрим старцем журналіст опиняється у гірській глибинці, вони разом збирають трави у Карпатах. Фактично книга – це їхня мандрівка, пригоди, спілкування, перебування у дикому світі природи. У результаті, до героя приходить не тільки ідеологічний перелом, світоглядний, а і перелом на метафізичному рівні, перехід у новий світ.




Книжка Мирослава Дочинця «Напутні дари — для дітвори від карпатського мудреця Андрія Ворона» відкриває світ чудової живої природи, розкриває дар унікального людського досвіду, вчить краще розуміти природу сущого. Розповідає про захоплюючі пригоди і цікаві відкриття. А ще прилучає до звичаїв і традицій нашого народу, до скарбів духмяної української мови. Кожен з рядків цієї книжки цінний у своїй мудрості.
200-сторінкове видання «Світильник слова» допоможе читачам краще зрозуміти Мирослава Дочинця як літератора. Письменник ділиться думками про найулюбленіші книжки й літературу загалом, ділиться секретами творчої кухні, розповідає цікаві моменти своєї біографії. «Це мої роздуми, про творчість, про слово, про велике служіння слову, про світильник слова, про літературу, про книгу в моєму житті, як я себе бачу у цій місії служіння цьому слову», - розповів Мирослав Дочинець.
У своїх творах письменник зумів догодити всім верствами читачів, дібравши поради на будь-який смак. Хтось винесе з книги мудрість «не ти для часу, а час для тебе, не обганяй і не помножуй час», хтось утішиться, що «чоловік, який має коханок, вмирає раніше, ніж його жінки», а комусь стане в пригоді рецепт вегетаріанських голубців. Можливо, у когось, після прочитання подібної літератури з’явиться бажання не бігати за ефемерним «зростанням», а жити спокійно, цілеспрямовано й розмірено. Можливо, в цьому і є сенс життя. Хотілося б привести як приклад деякі заповіді карпатського цілителя – Андрія Ворона. Можливо, вони Вас зацікавлять і захочеться ближче познайомитися з цим самобутнім автором з Закарпаття.
«Почату справу завжди звершуй, хоч і не буде з того очікуваної подяки. Хто має волю, той має долю».
«Якщо маєш добру жінку, радій. Це дарунок небес. Не сходься з багатьма – і для тіла мерзота, і для душі виснаження. Чари жіночі скороминущі, а туман в очах довго стоїть. Якщо немає жінки, не переймайся. Це другий дарунок долі. Так більше наблизишся до небес. Бо мало яка жінка настановлює чоловіка на благодатне».
«Якщо пити, то що? Горілка збуджує кров, туманить розум і відбирає сили. Пиво в’ялить мозок і довго бродить у тілі. Вино в невеликій кількості звеселяє серце і гріє тіло».   «Спиртне до 12 години – на ганьбу. Після 20-ї – на шкоду. До 30 років краще не пити взагалі. У похилому віці з розумом можна дозволяти собі погарчик. Багато моїх ровесників кажуть, що це їм радше на хосен, ніж на шкоду. Кожен тут собі сам ґазда».
«Доглядайте тварин. Хоча б кота. Від них більше спокою, ніж від людей».

Кудіна О.