Гра в паралельне читання... Сама назва може викликати в читачів безліч асоціацій, або не викликати взагалі. Авторка ж із найпершої сторінки роману дає ключ до розгадки: гра в паралельне читання - це дійсно своєрідна гра, в яку чоловікові пропонує зіграти жінка, яка їде на тиждень у відрядження до маленького провінційного містечка.

Забавка ця починається з того, що жінка в потязі, у своєму купе, знаходить флешку, на якій записані оповідання невідомої авторки, і по черзі надсилає кожне з них своєму коханому чоловікові. Таким чином вони на відстані обмінюються враженнями про твори і гають час протягом відносно тривалої розлуки. Але якби все було так просто... Насправді ж ці оповідання змушують героїв переосмислити останні роки свого життя і наштовхують на кардинальні зміни доль.

У романі діють четверо головних героїв: Віталій, Жанна, Тамара, Андрій. Ще двох героїв авторка проводить через твір ніби пунктиром, вони не виконують у творі дій, живучи лише в серцях Віталія та Жанни.

Починається твір досить позитивно - із листування жінки та чоловіка, які перебувають у певних стосунках. Сам роман складається з низки оповідань, органічно вплетених у загальну канву, електронних листів, якими обмінюються персонажі, розповідей про їх щоденний побут, їхні пригоди, думки, переживання. Твір складається із восьми розділів, названих днями тижня, і опис подій у творі - це опис одного дня із життя людей.

Перший день відкривається електронним листом, якого Жанна пише Віталію. Тут же вона пропонує йому зіграти в паралельне читання, яке стане для обох доленосним. Після цього мейлу подається перше оповідання, яке «відкриває» гру.

Протягом твору авторка ставить ряд ключових питань, які звучать із вуст персонажів роману: «чи можна зрадити чужого чоловіка, чоловіка іншої жінки?», «чому жінка обирає саме цього чоловіка?», «чи вважається одноразовий секс з іншим чоловіком зрадою тому, хто сам щовечора лягає спати не сам?», «чи має право чоловік покинути дружину і влаштовувати нове життя з іншою?», «чи зрозуміє це дружина, чи простить?..»

Червоною ниткою в романі проходить фраза, сказана один раз, але дуже влучно: «Розвалювати чужу родину - свинство, а не розвалювати, то так і просидіти кращі роки, паралізовано чекаючи крихти з чужого столу» . Це - альтернатива, з якої кожна жінка, яка опинилася в ролі «третьої», мусить зробити для себе вибір. Роман не нав´язує читачкам той чи інший шлях вирішення їх ситуації, але показує, як свій вибір зробила героїня, вийшовши із замкненого кола.

Роман « Гра в паралельне читання» Міли Іванцової не дає порад. Він дає людині змогу побачити себе збоку, впізнати у героях себе, поглянути на власну ситуацію під іншим кутом зору…

Читаючи твір, ви не залишитесь байдужими, адже найважче, що дається людині, - жити в гармонії із собою й бути щасливою.

Петрук Інн а