Сергій Лазо - справжня людина-оркестр: поет, музикант, прозаїк. Пісні на його слова виконують Віктор Павлик, Гайтана, Наталя Сумська та багато інших відомих українських артистів. Його проза завжди яскрава та несподівана, зачаровує з першого рядка і не відпускає до останнього. Його книга "Ми так любили The Beatles " нагадує багатошаровий пиріг, де різні за жанром компоненти створюють свій оригінальний присмак – відчуття передостанніх радянських десятиліть. За формою та змістом – це соціально-психологічна драма. Кожен час має власну революцію, свої відкриття і пошук нових цінностей. Навіть із назви стає зрозумілим – йтиметься про покоління 60-70 років. Саме в цей час стають відчутнішими збої радянської агітаційної машини: тимчасове "потепління", інформаційний подих свободи, який вже неможливо заборонити . Звідси, мабуть, і починається "невесела історія" Сергія Лазо, за віком, до речі, представника саме цього покоління. Перед нами життєвий шлях трьох молодих людей, яких з'єднала ідея створити першу рок-групу в місті. Безперечно, автор підняв дуже складну і трагічну тему. Як залишитись чесною, порядною людиною, не розбазарити даровані Богом здібності та талант, знайти себе в житті й зуміти подарувати світові хоча би краплину своєї любові? Послухаємо Леннона. Остання сцена. Слова, які завершують п'єсу, колись шокували світ. Саме цією фразою закінчив Джон концерт, на якому в перших рядах зібралася рафінована лондонська еліта: "А тепер ті, хто на дешевих місцях, плескайте в долоні, а решта – брязкайте коштовностями!" Як же після цього не любити " Бітлз"? !