Олексій Волков - переможець літературних конкурсів «Золотий Бабай» (2002) та «Коронація слова» (2005), номінант конкурсу «Ґранд-Коронація» (2010). За вагомий внесок у розвиток сучасного українського гостросюжетного роману у 2013 році Олексій Волков отримав премію «Золотий пістоль». Новий роман "Мертві квіти” – реальний здобуток на загалом бідненькому репрезентативному фоні українського детективу. Чи не вперше актуальний український детективний роман справно скроєний, міцно зшитий, має чіткий лінійний сюжет, вичищений від усього зайвого й цілком може стати в ряд з сучасними європейськими аналогами.Справа насамперед у згаданій вище дотриманні абсолютної чистоти жанру плюс пропозиція «детектива-загадки», де по ходу сюжету сищик розгадує ребуси, котрі, як прийнято в детективах, до останнього водять героя хибними шляхами по колу. Стасові Ковачу треба дізнатися, від чого помер далекий родич, котрий заповів йому свій будинок на Івано-Франківщині , і розібратися, як пов’язані з цим заповітом інші, на перший погляд – випадкові смерті. Котрі взагалі нагадують нещасні випадки. Ковач – лікар, як у більшості творів Волкова. Проти звичайного собі медика широким фронтом йдуть корумповані наскрізь «правоохоронці». Виявляється, успадкований від дядька Тараса будинок чимось приваблює впливових людей містечка. Ковача не просто беруть в облогу: настає момент, коли сищик-аматор потрапляє під реальний пресинг із боку місцевих правоохоронців. Котрі змагаються за право заволодіти будинком із місцевими ж бандитами. А в якійсь момент провінційному, здавалося б, лікарю навіть доводиться стати суперменом, аби вийти живим із бою. Де  головна таємниця  «Мертвих квітів». І вона може бути прямо пов’язана зі скарбами – або навпаки, не мати до них жодного відношення. Бо Олексію Волкову вдалося те, до чого більшості колег треба ще досить довго йти: побудувати детективну історію так, аби кожен наступний розділ перекреслював відкриття попереднього, ведучи детектива-аматора Стаса Ковача не завжди передбаченими манівцями.

Підготувала А.Христофорова