Є письменники, які вриваються в літературу стрімко, рвійно, а є, які входять тихою ходою і залишаються там, неначе були в ній одвіку. Саме такою є авторка роману «Смарагд» Валентина Мастєрова.

У хвилину відчаю він, син парторга колгоспу і циганки, що ходила з табором, вигукне: «Я і сам не знаю, хто я, але не злодій – це точно!». У нього було багато імен. Він був Даньом, Данком, Данилом, отцем Варфоломієм, але найближчим до душі було йому ім’я Смарагд – ім’я каменю, з якого, за легендами, зроблена чаша страждань Христа, ім’я кольору лісів і луків рідного Полісся, кольору життя і надії…

Коли в Афганістані смерть зазирне в очі, жалкуватиме лише, що помре, так і не пізнавши справжнього кохання. А коли виживе і кохання постукає у змучене серце - злякавшись своєї немочі, відштовхне вимріяне почуття. Та чи вдасться побороти любов йому, тепер уже ченцю Варфоломію, що дав обітницю служити Господу і людям?

Прочитайте обов’язково.

В.Бендюг