Роман «Старшокласниця. Першокурсниця» Анастасії Левкової — це роман-історія, почасти автобіографічна, почасти постколоніальна, почасти «могилянська».

Твір написано «з життя»: «простою» мовою (не без суржику, українсько-російської двомовності, молодіжного сленґу, що лише свідчить про автентичність мовлення), про проблеми, через які проходить так багато молодих юнаків і юнок у старших класах і на перших курсах університету.

Авторка створила текст, у якому показано, як у незалежній Україні початку 2000-х рр. відбувається виламування з пострадянської ідеологічної моделі світосприйняття (в сюжетах про «батл» між керівниками команд і учнями на фінальному етапі Всеукраїнської олімпіади з історії), як молодь, яка навіть в західноукраїнському місті чомусь послуговується в побуті російською, раптом починає усвідомлювати, що класно спілкуватися українською (одного дня оповідачка починає розмовляти в класі й писати записки на уроках українською мовою).

«Старшокласниця. Першокурсниця» А. Левкової — це твір про дорослішання й сприйняття власних змін, пов’язаних із різними новими відкриттями: від (не)справедливості під час вступу до університету до першого кохання, від «розривів» із близькими подругами до визначення власних пріоритетів у житті (перемога на олімпіадах, вступ до університету чи просто щасливе життя).

Повторюся: роман «життєвий», написаний так, щоб зацікавити старшокласників, студентів, але також і їхніх батьків.

В.Бендюг