Американський письменник Курт Воннеґут відомий, в першу чергу, своєю «Бійнею номер п’ять». Та з-під пера цього талановитого автора вийшов не один роман і серед них вважається недооціненим «Ґалапаґос», написаний у 1985 році.

Однією з головних проблем, які письменник розкриває на сторінках своїх творів — проблема світової екологічної катастрофи, що загрожує людству. Саме ця проблематика актуалізується у цьому романі і є в ньому основною.

«Ґалапаґос» — багатогранний фантастичний твір з елементами іронії, сатири та чорного гумору. Твір, в якому поєднуються антиутопія та постапокаліпсис.

«Ґалапаґос» - відноситься до « пізнього періоду творчості письменника , і багато критиків зійшлись на тому, що це – один з найкращих і найсильніших його романів .

Курт Воннеґут фантазує над тим, що буде з людством, якщо воно зникне, а залишиться лише невеличка когорта чоловіків та жінок, ізольованих на одному з островів архіпелагу Ґалапаґос? А ще досліджує проблему еволюції, природу людини і сучасну цивілізацію. І робить це з притаманною йому легкістю – без смутку, проте гротескно та іронічно. .

Після кораблетрощі залишається невелика група людей, яким вдалось вижити. Події відбуваються на вигаданому острові Санта-Росалія на Ґалапаґоських островах «на тлі глобальної фінансової кризи та страшної вірусної епідемії, які одночасно і знищили світову економіку і зробили усіх людей безплідними, тобто знищили будь-які сподівання людства на виживання і продовження роду». Таким чином ті, хто вижив стають останніми зразками людського роду.

Але, врятовані пасажири «Баійї де Дарвін», яким судилося стати « порятунком людства як біологічного виду » , - далеко не найкрасивіші, найсильніші чи найуспішніші, а звичайні, більш того, не найкращі, представники людства.

«Ніхто з них не відзначався геніальністю та не міг створити «Дев’ятої симфонії» Бетховена. Всі вони мали вади — хтось занадто старий для відтворення собі подібних, чиїсь батьки пережили атомне бомбардування і радіоактивне випромінювання вплине на потомство, а в когось можливо є генетичний дефект, який передасться нащадкам.»

З притаманним йому сарказмом, Воннеґут іронізує над сильними світу цього, над тими, хто вважає себе чи не найважливішими людьми на планеті. Вони жодним чином не спромоглися допомогти вижити людству. Зате, завдяки збігу обставин і випадку, це вдалося невдахам.

Сюжет не м ожна назвати динамічним, попри це, читається роман цікаво — автору вдається втримувати увагу читача не динамікою сюжету, а його заплутаністю, непередбачуваністю, незвичайністю.

Книга містить велику кількість цитат відомих авторів -  Анни Франк, Редьярда Кіплінга, Джона Мейзфілда, Амброза Бірса, лорда Байрона, Бенджаміна Франкліна, Бертольда Брехат, Сент-Джона, Чарльза Діккенса, Ісаака Уоттса, Вільяма Шекспіра, Софокла, Платона, Лафонтена, Франсуа Рабле, Монтеня, Едгара Аллана По, Роберта Фроста, Чарльза Дарвіна...

Для українського читача текст переклав Вадим Хазін. Вперше переклад був опублікований у 1990 році в 8 та 9 числах журналу «Всесвіт». Його друга редакція стала книгою.

Отже , запрошуємо Вас у цей надзвичайний світ до « карколомного, нелінійного, іронічного і філософського світу героїв Курта Воннеґута ». Книга підійде шанувальникам фантастики і тим, кому до душі чорний гумор та жанр антиутопії. А також зацікавить читачів, які «не бояться» сарказму.

Інші книги Курта Воннеґута, які можуть вам сподобатися: «Колискова для кішки», «Бойня номер п'ять», «Синя борода», «Сніданок для чемпіонів».

Галина Конарчук