Ніхто не залишиться байдужим, взявши до рук цю унікальну книгу.

Альбом-каталог видатної української художниці Олени Кульчицької «Народний одяг західних областей України», налічує 426 творів: акварелі, графічні зарисовки тушшю, пером та олівцем. У книзі - зразки давнього українського одягу XlX – першої третини XX століття, який художниця замальовувала впродовж 1910-1953 років.
У низці малюнків Олена Кульчицька розкриває самобутність українського національного одягу окремих регіонів Західної України. Тут і Лемківщина, і Волинь, і Поділля, і Львівщина, і Гуцульщина. Художниця охопила всю етнографію Західної України. Представлені різні типи і зразки народного одягу: жіноче та чоловіче вбрання, щоденний і святковий, зимовий і літній, весільний одяг майже кожного етнографічного регіону.

З листа Стефана Таранушенка до Олени Кульчицької: «З кожного Вашого аркуша можна багато навчитися. Можна дивуватися майстерності, з якою Ви гострим оком художника підмічаєте і в кожному випадку підкреслюєте декоративне багатство рішень і засобів орнаментації одягу. І зроблено малюнки художником, який уміє виділити і підкреслити основне і показати його і правдиво, і поетично»

Цінність цих малюнків величезна, «оскільки ми можемо побачити і найдавніші зразки одягу, і працю Олени Кульчицької як художника-аквареліста». Її роботи говорять не лише про народний одяг, а й загалом про життя та побут українців.

На картинах художниці зображено одяг, якого уже майже немає, але завдяки малюнкам можна достовірно відтворити навіть найдрібніші деталі вбрання: пояси, вінки, вишивку, прикраси…

«Олена Кульчицька, замальовуючи пам’ятки традиційної народної культури розуміла, що це є наш національний код, який вирізняє нас серед інших народів світу і це розуміння спонукало її до творчої праці…». Вона творила своєрідний літопис народного життя.

Про книгу:

«Особисто для мене ця книжка є не тільки науковим виданням, а портретом самої Олени Кульчицької . Через твори, через тонкі душевні, навіть ліричні, акварелі, хоча це був документальний малюнок, але в них вкладена душа художника, ми бачимо Кульчицьку такою як вона була» (Надія Линько).

З життєвої і творчої біографії:

Олена Кульчицька (1877-1967 рр.) народилася на Тернопільщині в місті Бережани. Пізніше переїхала із родиною на Львівщину. Там здобула художню освіту: відвідувала Львівську Художньо-промислову школу (1901 р.), приватну студію Станіслава Батовського і Романа Братковського у Львові (1901-1903 рр.). Потім навчалась у Віденській художньо-промисловій школі (1903-1908 рр.).

Після закінчення навчання викладала малювання в середніх школах Львова та Перемишля. В цей же період відбуваються перші персональні виставки художниці, які приносять їй успіх.

Олена Кульчицька - чудовий дослідник-краєзнавець, етнограф і збирач народного мистецтва. Художниця багато подорожувала по селах у пошуках цінних експонатів народної творчості. Свої враження вона замальовувала на аркушах блокнотів.

У своїх творах-мініатюрах Олена Львівна зображувала сцени з народного побуту та звичаїв. Крім того, багато працювала над ескізами килимів, народних вишивок, прикрас та інших предметів побуту, які виготовлялися в емалі, кераміці, бронзі та різних ткацьких матеріалах.

У 1928—1946 роках Кульчицька подорожує Західною Україною і зафіксовує у своїх роботах побачене. Ці малюнки увійшли пізніше до її альбомів: «Народна архітектура західних областей УРСР» та «Народний одяг західних областей УРСР».

Олена Кульчицька – одна з найкращих українських графіків. Вона створила ілюстрації до «Тіней забутих предків» Михайла Коцюбинського 1929 року видання. Її роботи увійшли до золотого фонду української книжкової ілюстрації («Слово о полку Ігоревім», «Тіні забутих предків», «Лис Микита»). Ілюструє тритомну працю етнографа Стефаника.

Олена Кульчицька працювала в етнографічному відділі Музею Наукового товариства імені Тараса Шевченка із 1940 року. У 1951 році шляхом об’єднання НТШ та міського промислового музею був створений Музей етнографії та художнього промислу, де вона займалась дослідженням історії українського орнаменту та виконала безліч замальовок народної кераміки, вишивки і тканини, написала роботу про народне малярство на склі.

У 1945-1951 роках була викладачем на кафедрі оформлення книги в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова. Ще у 1947 р. отримала звання професора, а згодом і звання Народного художника України. Стала лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Померла Олена Кульчицька 8 березня 1967 року у Львові, через кілька днів після присудження їй Шевченківської премії. Увесь свій мистецький доробок заповіла державі.

За кілька років після смерті художниці, у 1971 році у Львові було відкрито Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької.

Галина Конарчук