На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

Напередодні відзначення Дня пам”яті героїв Крут (1918) в Україні я пропоную вашій увазі книгу "Крути. Січень 1918р. Документи, матеріали, дослідження, кіносценарії”. Упорядник Я. Гаврилюк.

До книги увійшли невідомі й маловідомі документи, матеріали, свідчення, спогади учасників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С. Єфремова, Д. Дорошенка, М. Грушевського, Є. Маланюка, Л. Старицької-Черняхівської та інших видатних особистостей доби Української революції 1917-1921 рр. Збірник упорядковано у хронологічному порядку, починаючи з кінця 1917 р. по 2008 р.

Перед обличчям смерті стоять 27 студентів і гімназистів приречені на смерть. Один із них, ще зовсім юний, семикласник, починає співати ,,Ще не вмерла України…”, а інші підхоплюють, і гімн лунає, розсікаючи повітря. Багато в той день полягло українців.

Двадцять дев’ятого січня 1918 року, недалеко від залізничної станції поблизу селища Крути(Чернігівської області), відбулася страшна, але героїчна битва молодих українських студентів з більшовицькою армією.
7 листопада Центральна Рада проголосила незалежність УНР. Тоді Україна знаходилася в не дуже сприятливому становищі - у стані війни з більшовицькою Росією, після приходу до влади уряду Леніна. Укладено IV Універсал , у якому уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами, а п’ятого січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету Св.Володимира й Українського народного університету було ухвалено приступити до створення Студентського куреня Січових Стрільців.
Триста студентів-добровольців вирішили прийняти бій. Це вірна смерть, адже протистояти більшовицькому війську із шести тисяч петроградських і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту неможливо! Ці ворожі війська складалася з загонів П.Єгорова, Р.Берзіна та С.Кудинського. Нажаль, у перебігу подій ця битва вирішального значення не мала. Сотня бійців Студентського куреня, на чолі з сотником Андрієм Омельченком, зайняла оборону обабіч залізничної колії поблизу станції Крути. Інша студентська сотня почала рити окопи вздовж залізничної колії і споруджувати земні укріплення. Переважна більшість студентів не мала ніякої військової підготовки, погано озброєні, вони сміло пішли вперед проти страшної кількатисячної навали Михайла Муравйова. Атаковані вогнепальною зброєю і ворожим бронепоїздом, гімназисти продовжували відстоювати свою свободу. Чи боялися вони? Мабуть. Те, що вони робили, було божевіллям, але ж молоді герої боролися далі й далі, знаючи, що можливо роблять або найбільшу помилку, або найдостойніший вибір у своєму житті. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували атаки ворога, проте, скориставшись своєю перевагою, наступаючі почали оточувати українські частини. Але мужня душа студентів не бажала здаватися в полон ворогові й кидалась в атаку з фатальним для молодих українців кінцем. Кожного з них чекала своя доля, і, на жаль, вона не завжди була втішною. Приблизно тридцять студентів не встигли врятуватись і потрапили в полон, де їх вирішено було стратити. Двісті п’ятдесят студентів загинуло. А можливо, хтось із них міг стати великим діячем, письменником, драматургом, але, мабуть, не судилося...

Нехай День пам’яті героїв Крут несе світло майбутнім поколінням, слугує прикладом глибокої любові, жертовності та милосердя заради вільного нашого сьогодення, стане Днем слави української молоді. Життя продовжується!