Вітаю Вас, Гість
Головна » 2012 » Жовтень » 18 » Кралюк П. Шестиднев, або Корона дому Острозьких.
14:04
Кралюк П. Шестиднев, або Корона дому Острозьких.
 Чому на відомому портреті князя Василя Костянтина Острозького зображено не з символом влади, а з грошима в руках? Цю загадку не можуть відгадати дослідники. Свою несподівану версію подає в романі "Шестиднев" Петро Кралюк. Перед очима читачів проходять шість останніх днів життя можновладця, коли художник малює його портрет. За цей час князь, який став своєрідною людиною-епохою, пригадує найяскравіші епізоди свого життя. Написаний на основі документальних матеріалів, роман адресується широкому колу читачів.
   Усі персонажі «Шестиднева» — живі люди, а не картонні фігурки з підручника. Тому в романі знайшлося місце не тільки подіям і вчинкам, але й почуттям. Блискучі перемоги батька, Костянтина Івановича Острозького, під Вишнівцем та Оршею й поразка, яка принесла йому сім років московського полону. Сирітська недоля племінниці Гальшки Острозької й відчайдушне козакування Семерія Наливайка. Ретельне й трудне збирання самим Василем-Костянтином під свою руку земель, котрі колись входили до держави Данила Галицького (а князі Острозькі небезпідставно вважали себе спадкоємцями короля Данила!), і страшна ціна, яку доводилося платити за кожне придбання: смерті близьких людей, компроміси із власним сумлінням, а то й мимовільна зрада інтересів рідного народу. Прагнення поєднати краще із західноєвропейського способу життя та збереження власних державницьких та церковних традицій — і страшний розкол українського суспільства після берестейських церковних соборів (зауважу, що автор засуджує не сам факт унії, а ту поквапну жорстокість, з якою діяли як її прихильники, так і противники)... Заснування твердині православ’я й українства — Острозької Академії, видання Острозької Біблії — і спольщення власних синів, котрі перейшли в католицтво задля високих посад при королівському дворі. Автор примусив висповідатися перед читачем не тільки самого князя, а й ціле покоління української еліти, яке жило в епоху чи не першого в нашій історії оптово-роздрібного розпродажу Батьківщини задля власної користі. Адже в пору найвищої могутності князю Костянтину залишалося тільки бобровим хутром рукава протерти перли й рубіни на Даниловому вінці, возложити його на голову і сказати «Здрастуйте! Я — король!» І хтозна, як би склалася історія цілої Європи, якби він на це зважився... Не зважився. І Данилова корона зникла у безвістях часу і простору. На щастя, до нас повертаються інші, справжні, скарби княжої Волині.
Категорія: Прочитайте про Рівненщину | Переглядів: 664 | Додав: читалка | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]