Головна
»
2012
»
Жовтень
»
18
» Кралюк П. Шестиднев, або Корона дому Острозьких.
|
14:04
Кралюк П. Шестиднев, або Корона дому Острозьких.
|
|
Чому на відомому портреті князя
Василя Костянтина Острозького зображено не з символом влади, а з грошима в
руках? Цю загадку не можуть відгадати дослідники. Свою несподівану версію подає
в романі
"
Шестиднев
"
Петро Кралюк
. Перед очима читачів проходять шість
останніх днів життя можновладця, коли художник малює його портрет. За цей час
князь, який став своєрідною людиною-епохою, пригадує найяскравіші епізоди свого
життя. Написаний на основі документальних матеріалів, роман адресується
широкому колу читачів.
Усі персонажі «Шестиднева» — живі люди, а не картонні фігурки з підручника. Тому в романі знайшлося місце не тільки подіям і вчинкам, але й почуттям. Блискучі перемоги батька, Костянтина Івановича Острозького, під Вишнівцем та Оршею й поразка, яка принесла йому сім років московського полону. Сирітська недоля племінниці Гальшки Острозької й відчайдушне козакування Семерія Наливайка. Ретельне й трудне збирання самим Василем-Костянтином під свою руку земель, котрі колись входили до держави Данила Галицького (а князі Острозькі небезпідставно вважали себе спадкоємцями короля Данила!), і страшна ціна, яку доводилося платити за кожне придбання: смерті близьких людей, компроміси із власним сумлінням, а то й мимовільна зрада інтересів рідного народу. Прагнення поєднати краще із західноєвропейського способу життя та збереження власних державницьких та церковних традицій — і страшний розкол українського суспільства після берестейських церковних соборів (зауважу, що автор засуджує не сам факт унії, а ту поквапну жорстокість, з якою діяли як її прихильники, так і противники)... Заснування твердині православ’я й українства — Острозької Академії, видання Острозької Біблії — і спольщення власних синів, котрі перейшли в католицтво задля високих посад при королівському дворі. Автор примусив висповідатися перед читачем не тільки самого князя, а й ціле покоління української еліти, яке жило в епоху чи не першого в нашій історії оптово-роздрібного розпродажу Батьківщини задля власної користі. Адже в пору найвищої могутності князю Костянтину залишалося тільки бобровим хутром рукава протерти перли й рубіни на Даниловому вінці, возложити його на голову і сказати «Здрастуйте! Я — король!» І хтозна, як би склалася історія цілої Європи, якби він на це зважився... Не зважився. І Данилова корона зникла у безвістях часу і простору. На щастя, до нас повертаються інші, справжні, скарби княжої Волині. |
|
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
|
|
