Пропонуємо прочитати роман Михайла Стельмаха „Чотири броди” (1978) , за який автор був удостоєний Шевченківської премії (1980). Роман «Чотири броди» став останнім твором М. Стельмаха , в якому він ніби підсумовував і узагальнював свою попередню творчу працю.Тематика роману «Чотири броди»: зображення перших років колективі­зації, труднощів життя 30-х років, воєнного лихоліття. Двобій добра і зла, правди і кривди — ця тема поезії й прози М. Стельмаха — звучить як основна й у романі «Чотири броди». У центрі роману — образ Данила Бондаренка. Він є втіленням основ­ної ідеї твору — неминучої перемоги добра над злом, правди над кривдою. Чотири броди, за Стельмахом, це своєрідна філософія життя. Кожен має свої чотири броди: блакитний, як світанок — дитинство; як сон — хмільний брід любові, брід праці і житейських турбот; брід онуків і прощання... Від того, як людина переправляється через ці броди, стає зрозуміло, чого вона варта. Героєм роману-епопеї стає сама історія. Стельмах ставить своїх героїв перед обличчям часу і його судом. Протягом чотирьох років не міг видати свій роман М. Стельмах і, як вважав його син Ярослав, саме це значно вкоротило йому вік. Не треба забувати, що це був період застою, а письменник, мабуть, одним із перших у художній літературі, підняв питання про геноцид проти українського народу в роки становлення радянської влади. Він відчував, що не має права мовчати, і його покликання — писати правду, якою б гіркою вона не була. За словами Стельмаха-молодшого, батько змарнів, але все одно не йшов на компроміси. Діячі від культури вимагали викреслити глави про Голодомор, вважаючи, що писати про це зовсім недоцільно. Михайло Панасович не погоджувався, бо сам народився у селянській родині й писав про те, що добре знав. Він вважав, що не можна забувати про чорні сторінки нашої історії. Для митця пауза довжиною в чотири роки — сувора кара. Тому коли роман все ж видали, він радів, але в очах вже назавжди поселився смуток.

Підготувала А Христофорова.