Криловець А. О. Корона : поема-ода / А. О. Криловець. – Острог : Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2015. – 20 с.

Поема-ода «Корона» присвячена новітньому відродженню та становленню Національного університету «Острозька академія», наступнику першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів – Острозької слов’яно-греко-латинської академії.

Роботі над поемою «Корона» член Національної спілки письменників України, автор десяти поетичних збірок, лауреат всеукраїнської премії «Благовіст», премії імені Валер’яна Поліщука та премії імені Василя Юхимовича, кандидат філологічних наук Анатолій Криловець присвятив три з половиною роки свого життя.

Палке бажання поета та його головна мета – скласти оду місту Острогу, де кувалась культурна історія України, та Острозькій академії, яка була духовним центром цього процесу і в якій автор працює. З перших рядків поеми поет встановлює свої духовні пріоритети – вільний дух рідної землі та власне ніжне почуття до неї.

Від початку твору Анатолій Криловець поєднує не лише різні жанри, стилі, а й часові межі, руйнуючи їх високохудожнім словом. При цьому автор наголошує на всесильності слова, адже те, що на ньому тримається, - безсмертне.

Автор цікаво й переконливо синхронізує події пів тисячолітньої давнини із сучасними реаліями, порівнюючи їх та вводячи в загальний контекст історії.

…І знов портал розкривсь в минулі дні:

З легенди князь вертає із-під Орші.

Немов на крилах, нісся на коні

І хижих московітів бив, мов коршак.

У битві ми не схилим знамено.

У славі п’ятсотлітній, у звитязі

Отій, що в наших генах вже, мов код,

Ми цілі ставим в далі невідомі.

…В борні зійшовся з ворогом народ,

Що прагнув жити в європейськім домі!

Тут, в тіні минулих віків, автор шукає і знаходить «Таємний код, прийдешнього прикмети» - те джерело, з якого здобувають мудрість та силу наші сучасники. Але ось ми вже знову в сучасності: у дев’яностих роках минулого століття, саме тоді славетну Академію було відроджено.

Мені дуже подобається застосування такого прийому – прокладання автором шляхів від князів Острозьких і до сучасності. Водночас Анатолій Криловець наголошує що, незважаючи на обертання життя, історії по спіралі, ми все-таки не вчимося на досвіді предків.

Немилосердний стік двадцятий вік.

Історію не осягти без брому.

Ненавидів наш, нищив Кремль повік.

В новім столітті зов біда у домі.

… автор звертається не стільки до історії, скільки до сучасників, до читачів:

Ти нас вперед, історіє, веди.

Начало є, кінця повік не буде.

Цвітуть щороку навесні сади,

Й Острог цвіте воскреслий – Боже чудо!

Тож всі «підйоми» та «спуски» - занурення в історію і повернення в сучасність – обґрунтовані й пов’язані зі змістом поеми та її одичним жанром.

Ці та багато інших рядків і строф свідчать про те, що поема не обмежується прославленням Острозької Академії та її засновника, поет оспівує сакраментальне почуття свободи, притаманне українцям взагалі, наслідком якого були найбільші здвиги суспільно-політичного життя ХХІ століття – Майдан та Революція Гідності.

Анатолій Криловець у поемі виповідає свій біль за Вкраїну, вимолюючи цим у Бога для неї спокій ти мир.

Дай Україні щастя і добра,

Простерти крила птаху дай в польоті.

Головне те, щó поет Анатолій Криловець заповідає нащадкам, які будуть читати цей твір через багато років, - побажання щастя, добра Україні та польоту для її вільних крил.

Людмила Степанюк