Усі дороги ведуть у ...Київ. Цілком імовірно, що саме так, перефразовуючи відомий вислів про Рим, могли говорити у XIX столітті торговці з усього світу, коли закінчувалася низка новорічно-різдвяних свят. Адже саме тоді щороку у Києві починали своє бурхливе життя Київські контракти . (Луніна А. Київські контракти : просценіум для мегазірок //Музика. - К., 2015. - №1/2. -  С. 60-64)
Київський контрактовий ярмарок був не лише місцем укладання міжнародних торговельних угод, проведення фінансових операцій і збуту найрізноманітніших товарів. Це було грандіозне, розраховане на будь-які смаки та гаманці свято, на котрому, як на карнавалі, хоча б ненадовго знімалися бодай деякі умовності та заборони. Контракти «виводили» тихе, сонне життя тоді ще губернської столиці зі звичних «берегів» і перетворювали місто на кипучий, гучний, строкатий загальний «мурашник» .
На Контрактах у Києві перетиналися шляхи не лише величезних «грошових мішків» з усього світу, а й іменитих музикантів (оперних примадонн і концертуючих віртуозів), письменників, акторів і театральних колективів. Тож Київ на час знаменитого ярмарку перетворювався ще й на один із центрів європейського культурно-мистецького життя.
Сюди приїздили різні знаменитості: Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Адам Міцкевич, Оноре де Бальзак, Михайло Щепкін, декабристи Михайло Бестужев-Рюмін, Сергій Волконський, Сергій Трубецькой та інші. Це був період активного концертного сезону. Щодня влаштовувалися концерти і не було, як писав кореспондент-свідок подій, «майже жодного знаменитого європейського віртуоза, який би не відвідав Києва під час Контрактів і не вивіз звідси, крім спогадів, найпривітнішого прийому та чималої суми грошей». На Київські контракти можливо було зустріти такі знаменитості: скрипалів Кароля Ліпінського, Вільма Неруда, віолончелістів Франсуа Серве, якого називали «віолончельним Паганіні», Бернхарда Ромберґа (друг Людвіґа ван Бетховена), прославлених італійських оперних дів Анжеліку Каталані й Джудітту Паста. На Контрактовий ярмарок приїжджали також літератори, поети, учені, які в клубах, салонах місцевих меценатів читали лекції на різні теми. Виступали на Контрактах польські, російські, українські театральні трупи, балети з Мадрида й Варшави, італійська опера, музичні капели, перший міський аматорський оркестр, створений Алоїзом Паночіні.

Що спільного між угорським піаністом і французьким письменником? Із естетико-художньої позиції перетинання знайти складно, а от в аспекті доленосно-особистісному - цілком. Обоє побували на Київських контрактах: Ліст, на той час уже 36-річний віртуоз, європейська суперзірка - у 1847 році, а Бальзак, славетний, маститий письменник - у 1848-му.
І Ліст, і Бальзак знайшли в Україні любов усього свого життя: Ліст познайомився із княгинею Кароліною Сайн-Вітгенштейн, а автор «Гобсека», «Євгенії Ґранде», «Шагреневої шкіри» - з Евеліною Ганською. Між іншим, обидві дами були заміжні. На жаль, із Кароліною Ліст так і не зміг з'єднатися законним шлюбом, але вона довгі роки була йому цивільною дружиною. Із Евеліною Ганською Бальзак усе-таки одружився, хоч і через довгі 17 рокві після їхнього знайомства (вже після смерті чоловіка Ганської) і тривалого «епістолярного роману». Вінчалася пара теж в Україні - у Бердичеві.
У Ліста ж 1847 року, саме в розпал Київських контрактів були намічені концерти, про що свідчить небувалий розмах, популярність і європейський резонанс ярмарку. Окрім того, з Контрактів розпочалося велике турне піаніста містами України. Перебування генія-музиканта в Україні відбилося й у його творчості - він написав цикл фортепіаних п'єс «Колосся, зібране після жнив у Воронинцях» (Воронинці - маєток княгині Кароліни). Цей фортепіаний цикл складається із трьох п'єс: «Українська балада», «Польські мелодії», «Скарга». Цікаво те, що в першій і третій п'єсах композитор використовував теми українських пісень «Ой не ходи, Грицю» і «Віють вітри». А пізніше він створив відому симфонічну поему «Мазепа».

Тож якими саме були Київські контракти? Чим славилися, «затягали» у своє «магічне коло» не тільки мешканців столиці, а й різноманітних іноземних гостей і знакових для культури того часу людей мистецтва?
Ярмаркові торги завжди були для українців значною подією у їхньому житті. Вони славилися широким розмахом, великим товарообігом. На них з'їжджалися торговці з різних країн - турецькі, перські, вірменські, німецькі, чеські, польські, угорські, грецькі. До XVIII століття географічна картина ярмаркового життя України оформилася у своєрідне «ярмаркове кільце»: найбільші ярмарки проходили у Полтаві, Єлисаветграді, Харкові, Сумах. На продажі хмелю спеціалізувалися Житомир, Рівне, Дубно.
За історичною статистикою у XIX столітті в Україні щороку проводили близько 12 тисяч ярмарків, і деякі з них були приурочені до певних календарних днів  найчастіше - церковних або світських свят.
Найпопулярнішими на той час були Київські контракти й Покровський (Харківський) ярмарок, які тривали 3-4 тижні. Перш ніж остаточно прописатись у Києві , Контракти кілька разів змінювали географічне місце розташування. Вони виникли у Львові в 1387 році за указом королеви Ядвіги - дружини великого литовського князя Ягайла, яка своїми діями бажала підвищити торговельне значення Львова.
1772 року після першого розділу Польщі, внаслідок якого Львів відійшов до Австрії, Контракти, за бажанням польського уряду, були перенесені у Дубно , яке лишилося під Річчю Посполитою. Це місто на той час було одним із жвавих центрів торгівлі, й Контракти стали пристосовувати до Водохресних ярмарків, які там проходили. Вибір нового місця виявився досить вдалим, тому з кожним роком Контракти набирали дедалі більшого товарообігу. Розквіту вони досягай в період із 1785 до 1793 року.
Із Дубна Контракти перенесли до Києва з метою розвитку торгівлі, промисловості, економіки цього великого політичного й культурного центру. 18 жовтня 1797 року, згідно з Найвищим указом, Сенат представив Павлу І доповідь про переведення Контрактового ярмарку в Київ. Відповідно до указу від 12 листопада того ж року на Київських контрактах дозволялося укладати різні акти між гостями-торговцями. Тут оформлялися купчі й позикові листи з купівлі-продажу маєтків, кредитувалися великі суми грошей, оплачувалися векселі, а також проходила оптова торгівля найрізноманітнішим товаром - хлібом, цукром, худобою тощо.
Іще довгий час, аж до 1830-х років Дубно за традицією було місцем контрактових з'їздів землевласників. Тому контрактові торги відбувалися спочатку там, а потім переходили до Києва.
У Києві Контракти проходили з 1798 до 1929 року приблизно з середини або кінця січня до середини або кінця лютого. Вони приурочувалися до прадавнього Водохресного київського ярмарку, що проводився із 1516 року. Контракти перших трьох років розміщувались у будівлі старої ратуші на Подолі.
Під час Контрактів звичний розпорядок життя киян зазнавав сильних змін. Побувати на Контрактах для кожного мешканця Києва було потребою, почасти навіть обов'язком, який, однак, давав багато вигоди й задоволення. У цьому випадку діяв принцип комбінації приємного з корисним.

На Київський контрактовий ярмарок з'їжджався найрізноманітніший за національностями й соціальним станом люд: дворяни, купці, міщани, городяни, селяни, холопи, прикажчики, майстри, злодії, ченці, відставні солдати, прочанки, же браки, цигани. Контракти відвідували купці з Росії (Москви, Казані, Нижнього Новгорода, Тули), Австрії, Баварії, Саксонії, Пруссії та інших королівств і князівств, Великої Британії, Греції, Данії, Італії, Швейцарії, Польщі, країн Закавказзя, Близького Сходу й навіть Китаю. Загальне число приїжджих сягало 10 тисяч. Усі квартири Подолу й пов'язаної із ним частини Києва, а також готелі міста були переповнені. Центральні вулиці міста були забиті візками. Площа між Братським монастирем і Контрактовим будинком , що прилягала до Гостинодвірської, ставала територією магазинів із рідкісними товарами . Андріївський узвіз перетворювався на головну артерію, що вела до центру контрактового руху. Юрби народу стікалися до Подільської торговельної площі й Контрактового будинку. Торговці, які з'їжджалися на ярмарок, поспішали зручніше розташуватися, встановлюючи намети, ятки, прилавки. У видимому хаосі обозів, які займали площу, існувала система розподілу на ряди та секції, залежно від специфіки товару: харчі, галантерея, одяг, взуття, оптовий продаж цукру, хліба, солі, великої рогатої худоби, різного інвентарю тощо. «Ярмаркове містечко становили сотні магазинів, крамниць, наметів, рундуків, десятки балаганів для всіляких виставок і вистав». В центрі Подільської площі височів Контрактовий будинок , у якому розміщувалася адміністрація ярмарку й укладалися великі грошові угоди. Колони споруди були обклеєні безліччю писаних і друкованих оголошень усілякого змісту.
Площа будь-якого ярмарку мала музично-звукову атмосферу. Це була справжня «ярмаркова симфонія», що складалася із різнобарвних за тембрами й мелодикою рекламних вигуків торговців, балаганних паяців і дідів,імпровізацій гітаристів, балалаєчників, гармоністів, кобзарів, лірників, звучання романсів, народних пісень, частівок, музичного оформлення лялькових і балаганних вистав.
Бажання гарно провести час і розважитися змушувало малозабезпечених людей і заможних панів іноді закладати дорогі речі й улазити в борги, але Контракти все-таки відвідати. Дуже багаті поміщики прагнули якомога виразніше продемонструвати панський гонор. Вони поринали в безодню гучного ярмаркового життя із його різноманітними забавами і пускали за вітром величезні суми грошей.
Час ярмарку був сприятливим для купецьких синів і дочок. Флірт, кокетування, залицяння, знаки уваги, любовні зізнання були невід'ємною часткою ярмаркового життя. Згідно з правилами хорошого тону, молодим людям заборонялося знайомитися в громадських місцях, тому зазвичай вдавалися до послуг свахи. Але під час Контрактів усі заборони знімалися і молодь могла, попри умовності, проводити час за бажанням. Це був період заручин і весіль. Утім романтичні відносини не завжди мали серйозний характер, адже приводів і можливостей для легкого флірту ярмарок давав удосталь.
Кожне явище має свій старт, розквіт і час згасання. Перша світова війна, Лютнева революція й Жовтневий переворот змінили соціально-політичний контекст життя в цілому й столичного у тому числі, у який Контракти вже не вписувалися. У 1923 році радянська влада спробувала відродити Контракти й того ж року на Подолі відбувся перший радянський Контрактовий ярмарок. Але його існування було досить нетривалим.
Отже, ярмарок ставав багатотисячним з'їздом гостей, що нагадував «вавилонське стовпотворіння» - це була мішанина людей різних національностей і станів, усенародне свято, грандіозна вистава, у якій зміталися будь-які соціально-класові бар'єри. Адже саме ярмарки «стягали» у єдиний простір (на ярмаркову площу) життєву енергетику населення міста, краю, далеких селищ і держав.

Запрошуємо до відділу обслуговування користувачів документами з мистецтва Рівненської обласної бібліотеки, де ви можите прочитати статтю у повному обсязі і дізнатись ще багато цікавинок з культурного життя Києва більш ніж 150 років тому.

Наталія Оксанич