|
15:47
Юрій Іздрик «AB OUT».
|
|
|
Свою творчість Юрій Іздрик розпочав з прози. Вихід збірки «Іздрик. Ю» у 2013 році став несподіванкою для його прихильників і початком нової сторінки у творчості письменника. Автор змінив амплуа і перейшов до тонкої інтимної поезії, відкриваючи читачеві, незнаного досі, щемливого та ліричного Іздрика. У 2014 р. автор видав збірку своїх віршів «AB OUT». Книга – своєрідний арт-бук, де, окрім нових віршів також вміщені оригінальні ілюстрації автора. Її порівнюють з щоденником, «у якому автор кохає, страждає, ностальгує і вдається до пошуків сенсу життя крізь призму любові».
Відкривається збірка віршем «Молитва». Молитва коли повертається світ спиною і знов поміж нами відстань і стіни говори зі мною говори зі мною хай навіть слова ці нічого не змінять
і коли вже довкола пахне війною і вже розгораються перші битви говори зі мною говори зі мною бо словом також можна любити
я одне лиш знаю і одне засвоїв і прошу тебе тихо незграбно несміло: говори зі мною говори зі мною і нехай твоє слово станеться тілом
Особливого змісту та звучання надає йому сучасна ситуація в країні. «У Львові на вулиці князя Романа цей вірш навіть на стіні хтось мистецьки вималював...» - ділиться автор. Вірш «Молитва» та багато інших постять на Facebook шанувальники Юрія Іздрика. «Популярність моїх віршів, на щастя, живе окремо від мене. Це як діти, які виросли і живуть самостійним життям…». «AB OUT» містить вражаючу, надзвичайно ліричну, проникливу поезію. ми з тобою – країна ніколи й ніким не визнана материк безіменний і матриця матріархату з рук і ніг із волосся і пальців сплели вітчизну ми і тепер так безтямно вчимося її кохати а вона як зазвичай примхлива тривожна й відчужена а вона як буває цілком іще дика й незвідана і нема тут коліс – лиш монети тотемне кружало й темні джунглі – твоє символічне придане а моя дівизна – голі камені на узбережжі а твоя лівизна – у кристалах кварцу і соди в нас нема ще кордонів і досить умовні межі ми ще точно не знаєм чи нам чогось справді шкода ми вчимося любити сади своїх тіл достиглих ми вчимося сплітати ріки пустелі гори ми вчимось впізнавати кожен ландшафтний вигин ми говоримо мовами якими ніхто не говорить ця країна ніколи не буде названа ця країна ніколи не буде визнана але землі свої ні за що не віддасть вона і нікому чужому ніколи не стане вітчизною Синдром В абетці моїй стало більше літер у тижні моєму – менше днів приходиш як сонце зникаєш як вітер і я не встигаю всього що хотів і я не встигаю вловити сказати і я вистигаю як кинутий жар кому ти? чому ти? котра ти? яка ти? для чого тобі мій вчорашній буквар? ти числа мої очищаєш від значень ти ноти мої вимиваєш дощем тебе я не знаю не чую не бачу а лиш відчуваю як внутрішній щем тривожна і вперта свавільна і дика болотяні трави – то сестри твої при тобі я чуюся не чоловіком а краєм дороги чи краєм землі чекаю на милість чигаю на здобич черкаючи строфи і сірники я можу хотіти усе що ти зробиш а можу зробити усе навпаки я сам вже не знаю що можу і хочу і скільки усе потриває іще і тільки так гостро щодня і щоночі тебе відчуваю як внутрішній щем
Морфологія на окраїні світу штормить в чужоземних дзеркалах – пусто лиш бринить мов напружена нить безконечна історія усна
у полях понятійних – цейтнот у оптичних волокнах – трафік і дванадцять невпізнаних нот час відспівують поза графіком
все про що ми читали в книжках раптом вийшло з- помежи сторінок і сплелися і радість і страх у мільйонах тонких павутинок
це нейронів мережа нова це ландшафту система нервова тут старі вигорають слова задля знаків незнаного слова
Творчість Іздрика складна, його можна розуміти чи не розуміти взагалі. Його можна трактувати по - різному і знаходити новий зміст в кожному реченні. Його можна сприймати чи не сприймати, а сприйнявши, – назавжди опинитись в полоні його прози чи поезії. Ним можна захоплюватись чи не захоплюватись, а захопившись – поринути в потужний інтелектуальний світ Юрія Іздрика. Іздрика можна читати чи не читати, але це вже - ваш вибір… Юрій Іздрик. Фрази: «Велика честь – бути поетом…» «Нереально щодня писати шедевр…» «Коли в наше буття входить смерть, то їй необхідно протиставляти не-смерть. Що більше і різноманітніше проявлятиметься життя навколо – то краще». «Поезія зараз потрібна бодай для того, щоб говорити іншою лексикою – поміщати слово "війна" в такий контекст, у якому війна стає неможливою. «Поезія потрібна для того, щоб моделювати кращий світ і перспективи виходу.»
Лауреат премії Бі-Бі-Сі за книгу «Таке» (2009). Твори автора перекладено англійською, білоруською, італійською, литовською, німецькою, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською, чеською мовами. Учасник літературно-музичного гурту «DrumТИатр». Галина Конарчук |
|
|
|
|
Юрій Іздрик – літератор, художник, музикант. Автор багатьох книг, трьох фортепіанних концертів, численних мистецьких і дизайнерських проектів, перекладач, ілюстратор. «Людина-оркестр» — так називає Іздрика Сергій Жадан, захоплюючись його талантами - окрім літератури Іздрик грає власну музику та малює. Його живопис зберігається у музеях багатьох країн.
«AB OUT» - третя збірка поезій менше, ніж за два роки, коли «пішов потік щоденних віршів». Поезія для нього це – комунікація зі світом і «якась внутрішня потреба, коли ти щось пишеш дуже конкретній людині. Точніше, не так для неї, як із думкою про неї. І доки тобі є що їй сказати, доти ти будеш цим займатися, будеш писати».
Юрій Романович Іздрик -народився 16 серпня 1962 в місті Калуш, Івано-Франківської області— український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів КРК» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Флешка-2GB» (2009), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), «Після прози» (2013), «AB OUT» (2014), «Календар любові» низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену.
| Всього коментарів: 0 | |
|
|
|
