Книги, колись прочитані нами і по сьогоднішній день в певній мірі визначають наш життєвий шлях. Вони залишаються в нас і формують наш світогляд, їх неможливо викинути з голови, з душі. Ось і тепер, чомусь пригадалась книга Юрія Бондарєва „Тишина” (рос.) , свої перші враження від прочитаного. Автор описує долі людей свого покоління, яким пощастило повернутися з війни. Чотири роки майже щоденного смертельного ризику, відчайдушний азарт запеклих боїв, кожний з яких міг стати останнім та й ставав таким для багатьох, залишились позаду. Настала тиша. Вони повернулися і тепер перед ними - світ спокою і радості. Але це вже зовсім не той світ їх безтурботної й щасливої юності. Для них, які по суті з дитинства зробили крок у вогонь війни, «доросле» мирне життя з усіма його труднощами, тільки починається. Мирна тиша несла в собі не тільки радість перемоги, а й сувору прозу повсякденних турбот, в тому числі й побутових, нелегку проблему пошуку свого місця в такому довгоочікуваному, але поки що незнайомому і тому, часом здавалося б, чужому післявоєнному світі.