Юка належить до роду вічнозелених деревоподібних рослин родини агавових, хоч не так давно її відносили до підродини лілейних. Іноді цю рослину називають «пальма юка», але до пальмових вона не має ніякого стосунку. У квітникарстві такі дерева, як юка та драцена, називають несправжніми пальмами. Молоді стебла і бруньки юки вживають у їжу.
Батьківщина юки – посушливі райони Мексики та Центральної Америки , а проте декотрі сорти цієї рослини ростуть на південному сході США й на островах Карибського моря, тобто там, де достатньо вологи. Близько десяти різновидів юки ростуть на півдні Європи, на чорноморському узбережжі Криму, на Кавказі, а в країнах Середньої Азії юка росте у відкритому грунті.
На своїй батьківщині юка знаходить широке застосування. З її листя виробляють міцне волокно, яке використовують для виготовлення мішковини, мотузок і канатів. Іноді квіти юки називають «джинсовим деревом», бо першу джинсову тканину виготовили саме з її волокон. З коренів юки добувають натуральний барвник червоного кольору. Про різновиди юки, підживлення, догляд, розмножування, пересадження, хвороби та ін. читайте у статті : Білай Д. В. Юка в саду та на підвіконні / Д. В. Білай // Квіти України. – 2017. – № 4. – С. 22-25.

Підготувала В. Максимчук