Пропонуємо увазі читачів письменницю Галину Тарасюк. Галина Тарасюк – одна із найяскравіших сучасних письменниць  України, член Національної Спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Асоціації українських письменників. Лауреат багатьох престижних міжнародних премій. Кавалер Ордена княгині Ольги, Заслужений працівник культури  України. “ЯНГОЛ З УКРАЇНИ” – таку символічну назву має нова книжка прози   Галини Тарасюк. До збірки увійшли новели та "маленькі" романи "Блудниця вавилонська” і „Грішні, чесніші за херувімів”. Деякі з них, були оприлюдненні у газетах та журналах, викликали особливий читацький резонанс. Воно й недивно, адже Галина Тарасюк – журналіст за фахом – пише на пекучу "злобу дня” – про ті складні соціально-політичні і морально-етичні процеси, які потрясають нашим суспільством, деформуючи наші душі. І пише всю гірку правду-матку. Жорстко, хльостко, з притаманним їй сарказмом, але зі святою вірою, що це так сьогодні український народ проходить катарсис, своє очищення, вивищення над собою, адже... янголи добра і світла уже народжуються в Україні. У тій самій Україні, народ якої справіку живе за неписаними законами вічних істин, витворюючи свою духовну ауру, живе тихо й мирно — то у заплавах шовкових трав, то у океанах високих снігів, спільно зводячи хати, випасаючи худобу, хрестячи дітей. Не взискуючи у Бога ані великих статків, ані верховенства над іншими. “Ключовим” у новій книзі “Янгол з України” є роман-сповідь „Грішні, чесніші за херувимів” — про родинне Різдво-гніздо письменниці, в якому вона піднімає неодовженківську тему (не модну нині, але нема певності, що вона залишиться такою завтра) – походження власного світу і світогляду – через дослідження образів бабів і дідів, дядьків і тіток, братів і сестер по обидва боки — від матері й батька. Що воно таке — українська ментальна матриця і чим заповнювали її ми, грішні, від покоління до покоління? Хто по чому за що платив у своєму житті? — цей лабораторний процес, цей психоаналіз триває у кожному розділі, озаглавленими або назвами релігійними святами, або ж рядками молитов, або мітами певних епох, як, скажімо „культ особи”. Галина Тарасюк, яка однією з перших українських письменників порушила у своїх творах серйозну проблему гастербайтерства, у новелі “Янгол з України” не боїться торкнутися морально-етичних проблем і відповідно ставлення до нас. Отож, справді, схоже, що Галині Тарасюк, яка прийшла у літературу виключно лише великою працею, настала пора дарувати світу янголів з України. Може, вони вбережуть його від апокаліпсису тих, до кого ми їдемо у найми.