Вітаю Вас, Гість
Головна » 2013 » Лютий » 12 » Я йшов власним шляхом
15:52
Я йшов власним шляхом

Якщо ви маєте щось, але не можете це віддати, то ви не володієте цим… це володіє вами                                                        
                                                                                 Френк Сінатра

 

      Френк Сінатра — найвідоміший американський співак, актор, шоумен, чию творчість знають і люблять в усьому світі навіть після його смерті. Наділений приємним («оксамитовим», «медяним») баритоном, зовні неефектний, він був кумиром молоді 1940-х років, одним із-поміж найпопулярніших виконавців за всю історію США. У його житті було все — шоу-бізнес, казино, організована злочинність, велика політика, брутальні чоловіки, гарні жінки й багато задушевної музики...
     Природний талант, цілеспрямованість і завзятість допомогли співакові здолати всі перешкоди на шляху до слави. Він перетворював свою пісню на драму з трьох актів. Про Сінатру говорили, що він зможе проспівати телефонну книгу, і всі будуть зачаровані почутим. А сам він говорив, що інтерпретація пісні значно важливіша, ніж власне пісня. У цьому він не мав жодних авторитетів, окрім власного смаку.
До Вашої уваги стаття викладача Харківської гуманітарно-педагогічної академії О. І Золотарьової "Я йшов власним шляхом" ( Мистецтво в школі (музика, образотворче мистецтво, художня культура). - № 1.-2013.- C.36-39)
      Френк Сінатра (Френсіс Альберт Сінатра) народився 12 грудня 1915 p. у Гобокені (Нью-Джерсі, СІЛА) у родині італійських іммігрантів: боксера-пожежника Мартіна й медсестри Наталі (Доллі). Він був єдиною дитиною в сім'ї. Френк зростав у такому районі Нью-Джерсі, де бійки й злочини були повсякденним явищем. Замолоду він також потрапляв у скандальні й навіть злочинні історії. Утім, така слава супроводжувала його впродовж усього життя.
      Ще підлітком Сінатра працював у видавництві газети «Jersey Observer», мріючи про кар'єру журналіста. Якось редактор натякнув юнакові на брак знань, і він вирушив навчатися до школи секретарів. Згодом отримав посаду репортера (вів спортивну рубрику).
       Сінатра з дитинства дуже любив співати, хоча музичної освіти не мав. У вільний від роботи час він часто виступав у квартеті на радіо-шоу .Його перший професійний гонорар складав 25 доларів на тиждень. За ці гроші він виступав із квартетом і працював конферансьє.
        У лютому 1939 р. Сінатра одружився з Ненсі Барбато, яка була його першим юнацьким коханням. У них народилося троє дітей — Ненсі Сандра, Френк-молодший і Тіна (Крістіна). 1942 рік — початок сольної кар'єри Френка Сінатри. Він неперевершено виконував пісні про кохання. Пісню про дівчину, яка «може перетворити сувору зиму на надзвичайне літо»  він присвятив своїй дружині Ненсі. В ці роки починається його кар’єра у кіно.  За роль у фільмі «Будинок, у якому я живу» він отримав свій перший  «Оскар».
      Доволі дивним є факт, що наприкінці 1940-х рр., на тлі повного благополуччя, коли ніщо не загрожувало його кар'єрі, Френк зазнав творчої кризи. Водночас почався його бурхливий роман з акторкою Авою Гарднер. 1949 рік видався найважчим у кар'єрі Сінатри: його звільнили з радіо; через півроку були грубо порушені плани щодо концертів у Нью-Йорку; Ненсі подала на розлучення, а роман з Авою Гарднер перетворився на гучний скандал. Осліплений «божественною жінкою», Френк забув про «дівчину, здатну перетворити зиму на літо», залишив сім'ю. Це мало не зруйнувало його кар'єру (у ті часи виконавцеві з позитивним іміджем сімейні скандали псували репутацію).
       Сінатру постійно переслідували чутки про скандальні романи з багатьма знаменитими жінками, з-поміж яких була й Мерилін Монро. 1962 р. він запропонував їй одружитися, але у відповідь Мерилін загадково вимовила: «Не варто турбуватися, я не затримаюся тут надовго». Якби він знав тоді, що означають її слова! Сінатра та Монро провели чудовий вік-енд у розкішному готелі на півночі Каліфорнії, а за тиждень Мерилін не стало. «Шкода, що я не встиг урятувати її»,— ця думка не полишала Сінатру до кінця життя.
      Сінатру не запрошували в кіно, на радіо, для участі в концертах. Він раптово облисів, не міг співати (унаслідок застуди в нього почали кровоточити голосові зв'язки). У віці 34 років Френк став людиною, про яку згадували в минулому часі. Не витримавши таких ударів долі, співак намагався накласти на себе руки...
      Його врятували, причому двічі : спочатку лікарі, а потім агент Мартін Джуров — єдиний, хто не залишив Френка під час важких випробувань. 1952 р. студія «Коламбія Пікчерз»  запустила у виробництво фільм «Відтепер і повік» за однойменною книгою Джеймса Джонса. Ця роль була для Сінатри ідеальною, він отримав за неї не тільки «Оскара», але й численні пропозиції зніматися. Всього - 58 фільмів, які розкрили співака  як талановитого драматичного актора.
      
Наприкінці 1950-х рр. Френк Сінатра разом з естрадними зірками Семмі Девісом, Діном Мартіном, Джо Бішопом і Пітером Лоуфордом об'єдналися, в знамениту «Щурячу зграю». Вони регулярно давали концерти в Лас-Вегасі, брали активну участь у президентській кампанії Джона Кеннеді. Згодом тематика пісень Сінатри розширилася. Він створив не лише образ коханця, але й сильного чоловіка. 1966 р. 51-річний Сінатра одружився з юною акторкою Міа Ферроу, яка була на ЗО років молодшою. Через рік вони розлучилися. Через десять років Сінатра одружився вчетверте, з Барбарою Макс. Так само, як перша дружина Френка Ненсі, Барбара ставила на перше місце не власну кар'єру, а сім'ю. Попри часті сварки (здебільшого через пристрасть Сінатри до алкоголю й тютюну), цей шлюб виявився найтривалішим. Френк прожив з Барбарою понад двадцять років, до самої своєї смерті.
     1971 року Сінатра намагався залишити сцену, але не зміг жити без своїх слухачів. Через два роки співак повернувся  і вирушив у світове турне. Один з його останніх виступів відбувся у величезній актовій залі університету в Вілмінґтоні (Північна Кароліна). Френк виступав з телесуфлером, оскільки погано пам'ятав тексти. Після концерту публіцист Пітер Хамілл зазначив: «Сінатра — як Колізей. Частково зруйнований, але як і раніше зачаровує».
      78-річний Сінатра випустив свій останній диск «Дуети», за який отримав чергового «Греммі» і мільйонні гонорари. Він завершив кар'єру, скориставшись новими можливостями техніки звукозапису. Завдяки сучасній технології він співав разом із тринадцятьма іншими відомими виконавцями (Барброю Стрейзанд, Тоні Бенеттом, Хуліо Іглесіасом, Боно та ін.), яких записували окремо. Останній концертний виступ Сінатри відбувся 1994 р. (йому майже виповнилося 79 років!).
      Дуже точно охарактеризував Френка Сінатра радянський та російський дипломат і журналіст-міжнародник Г. І. Герасимов: 
«Сінатра бував грубим і різким, але й винятково щедрим, даючи гроші не університетам, як тут прийнято в багатіїв, і яких він не закінчував, а бідним, хворим, на боротьбу з раком та інші благородні справи. За деякими відомостями, співак загалом пожертвував один мільярд доларів...».
      14 травня 1998 р. Френк Сінатра помер від серцевого нападу на 83-му році життя. Своєрідним гімном, справжньою баладою про власне життя, стала його пісня «Я йшов власним шляхом» («І Did it Му Way»).  
      Замолоду Сінатра називали Френкі, Голос, згодом — Містер Блакитні Очі, а потім — шанобливо —Старійшина. За 50 років активної творчої діяльності співак записав приблизно 100 популярних дисків-синглів. Пісні в його виконанні належать до класики естради й стилю свінг, це — найяскравіші зразки естрадно-джазової манери співу «крунінг», на яких зросли покоління людей.



 

                                                                                                                                  Наталія Оксанич
Категорія: Прочитайте журнали | Переглядів: 517 | Додав: art | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]