Казнокрадство, або фінансові махінації з державними коштами, існували з давніх часів. Історія зберегла дуже багато повчальних прикладів того, як нечисті на руку ділки спочатку збагачувалися за рахунок державних коштів, а потім отримували те, що заслуговували. Журнал «Фінансовий контроль» , який покликаний насамперед попередити зловживання, пропонує увазі читачів, нову рубрику «Історія казнокрадства» , починаючи публікації у № 8, за 2012 р. Перший матеріал цієї рубрики розповідає про історію блискучого злету і карколомного падіння могутнього французького міністра часів Людовика ХІ V , а відтак в’язня – Ніколя Фуке.

Правління Фуке знаменувалося систематичним розкраданням державної скарбниці під різними приводами і в різні способи. Зокрема, Фуке видавав асигнації на виплату коштів за певною статтею державних витрат, знаючи, що за цією статтею фон ди вже витрачено. Ті, хто отримував такі асигнації, знаючи, що в законний спосіб за них нічого не дістануть, діяли за принципом «краще трохи, ніж нічого»: продавали ці папери наближеним до Фуке фінансистам. Ті переводили виплати на дійсні фонди, отримували зазначені в асигнаціях суми сповна, а отриманими баришами ділилися із самим Фуке. Облігації державної позики, які не коштували майже нічого, Фуке своїм підписом перетворював на цінні папери, що підлягали негайній оплаті, а частину того, що за них отримували, брав собі. Аби закрити дірки, що утворювалися у бюджеті від такого, господарювання, міністр брав позики під, великі відсотки - 20-25%, а щоб приховати це, у своїх звітах показував запозичені суми, вищі за дійсні. Страшні зловживання відбувалися також під час здачі податків на відкуп. За Фуке цей грабунок досяг найвищої межі: крім суми, яку вимагали від відкупщиків офіційно, вони мали щорічно сплачувати данину не лише самому Фуке, а й його спільникам і навіть коханкам. А ще Фуке надумав хороший, як йому здавалося, спосіб улестити короля…. Про це та чим закінчилися крадіжки Фуке, Ви можете прочитати у журналі:

Гринь Д. Блискучий шлях до… в’язниці / Д. Гринь // Фінансовий контроль. – 2012. - № 8. – С. 56-57.

У сіляке розкрадання державних грошей є злочином, який має бути покараний. Але найганебнішим цей злочин стає тоді, коли стосується національної оборони. Адже через погану зброю, неякісні боєприпаси, слабку броню гинуть захисники Вітчизни, втрачається її обороноздатність . Про т акі факти крадійства та бюджетного марнотратства, що загрожують державі, наступні статті:

Гринь Д. Героїзм – розплата за шахрайство / Д. Гринь // Фінансовий контроль. – 2012. - № 9. – С. 58-60.

Крадійствами у війську рясніє історія царської Росії. Особливо вигідним об'єктом розкрадання вважався флот - адже на цінному корабельному устаткуванні можна було «наварити» значно більше, ніж на шинелях чи валянках. Піком крадійства був кінець XIX - початок XX ст., це стало однією з головних причин поразки Росії під час Російсько-японської війни. Броненосець «Сисой Великий» був спущений на воду 1896 року після численних затримок і з багатьма недоробками. Але корабель послужив до 1905року і загинув під Цусімою. А героїчний крейсер «Варяг», який був замовлений в американських суднобудівників великим князем Олексієм Олександровичем, рідним дядьком царя Миколи ІІ, генерал-адміралом російського флоту, який замовив не те, що треба, а що дешевше, поклавши різницю до своєї кишені. Він не переймався морськими справами, бо морем для нього стало зелене сукно гральних столів у Монте-Карло, парусами – дамські спідниці, кожна його закордонна поїздка коштувала державі броненосця… Що сталося після поразки російського флоту під Цусімою з генерал-алміралом читайте у запропонованій Вам статті. І ще про одне марнотратство, що стало загрозою для держави. Цією державою була Франція, яка під час Другої світової війни залишилась практично без військової авіації.

Гринь Д. Беззахисне небо Франції / Д. Гринь // Фінансовий контроль. – 2012. - № 10. – С. 50-52.

У Франції передвоєнного часу не було чіткої військово-технічної політики, яка давала б змогу конструкторам та промисловості працювати за чітко визначеним планом... Тривалий час у Франції переважала думка, ніби найважливіше створювати якомога більше зразків літаків, аби у майбутньому дібрати серед них найкращі. Це було вигідно шахраям та авантюристам всякого ґатунку, які оголошували себе підприємцями. Вони наймали конструкторів, створювали незліченну кількість нових типів літаків, отримуючи на це державні субсидії й дотації. До середини 30-х Франція потонула у величезній кількості нових зразків літаків і цілковито заплуталася у виборі тих, яких можна було б пустити у серійне, масове виробництво і використовувати під час війни. Робота конструкторів виявилася безплідною. У середині 1930-х ВПС Франції стано­вили собою, без перебільшення, жалюгідну картину. Мало того, що більшість літаків не відповідала вимогам часу, так ще й величезна кількість моделей різних виробників, що водночас перебували на озброєнні, вкрай утруднювала тилове забезпечення та ремонтні роботи в авіаційних частинах. Отак віддячили країні численні спритники, про яких писав Яковлєв, за надану їм державну допомогу !
Вісімнадцяте століття було добою подолання феодальної роздрібненості й становлення унітарних держав із міцною централізованою владою. Родова помісна аристократія ставилася до цього процесу негативно. Тому монархи, що прагнули зміцнення сподіватися на підтримку родовит, які б залежали від волі правителя. Ці люди, прозвані «временщиками» не бачили для себе інших джерел збагачення, крім державної скарбниці. Про першого, як за часом так і за масштабами казнокрадства фаворита Петра Першого – Олександра Меншикова йдеться у наступній статті:

Гринь Д. Ясновельможний князь шахраїв / Д. Гринь // Фінансовий контроль. – 2012. - № 11. – С. 56-58.

Олександр Меншиков почав свою кар’єру при дворі із посади царського денщика, втім скоро здобув особисту прихильність Петра, який високо цінив заслуги свого улюбленця перед троном. Але не зважаючи на те, що цар осипав його нагородами та привілеями, Меншиков прославився на всю Росію як страшенний хабарник, здирник та казнокрад. Про те, що саме чинив Меншиков йдеться у даній статті. Шахрайство, крадіжки, казнокрадство існували в усі часи та віки - робимо висновок, ознайомившись з рядом запропонованих до уваги статей. Корупція процвітає і в наш час, але так хочеться, щоб державна казна працювала для народу, для блага держави і ми з вами жили краще.