Щербатюк С. Історія Рогізного єднає покоління : краєзнав. нарис / С. Щербатюк, М. Гах. – Луцьк : Терен, 2016. – 127 с.

Автори збірки Сергій Щербатюк та Марія Гах опрацювали всі доступні джерела з історичними відомостями, проаналізували розвиток села на протязі останніх століть, відкрили невідомі сторінки церковної спадщини та прослідкували етапи розвитку шкільної справи в селі. Вперше за останнє десятиліття у світ виходить краєзнавче видання про село Демидівського району. У збірку включено спогади жителів села, публікації в місцевій і регіональній пресі, документи з архівів області. Книгу доповнюють біографічні матеріали про знаменитих земляків і вихідців із Рогізного.

Село – то маленька Батьківщина, яка в кожного своя, особлива і неповторна, не схожа на тисячі інших маленьких Батьківщин. Земля, де жили батьки і діди, матері і бабусі, де кожен камінчик і кожне деревце рідне і миле. Село – це набагато більше, ніж хати і земля. Це першоджерело українського народу, щедра комора самобутності і віри предків, широкий лан гостинності і неповторної культури, непересихаюча криниця доброти і етнопам’яті.

Книга складається з трьох частин. У першій частині «Краєзнавчі дослідження» розкрито передісторію та історію Рогізного. На основі документів та спогадів мешканців сіл проаналізовано події від Першої світової війни до здобуття Україною незалежності. Окрім цього, ця частина містить також історичні світлини, краєвиди вулиць, кутків та околиць, карти села. Друга частина «Спогади» складається з відомостей про місцевих мешканців, які здобули шану і повагу серед односельців. У третій частині «Про село» зібрано інформацію та фотографії, на яких зафіксований сучасний стан в Рогізному, побут, громадське та фахове життя селян.

Основне завдання, яке постало перед упорядниками цієї збірки – зберегти спогади і перекази, легенди і бувальщини, все, що складає історичну пам’ять села, ідентифікує нашу самобутність та приналежність, а також передати і примножити пам’ять свого роду, своїх батьків, свого села, плекати і поширювати свою культуру і доносити до всіх неповторність нашого краю.

Ми повинні пам’ятати землю своїх прадідів і дідів, свою отчину, першу стежку, перший схід сонця, рідну батьківську хату...

... В село я рідне повернусь,

Ступлю на рідний поріг.

І в душі чомусь зажурюсь,

Рогізне – ти долі моїй оберіг.

(Микола Щербатюк)

Л. Степанюк