Українець життя, якого закинуло на Мальту. Хто він? Заробітчанин, шукач пригод чи… ранковий прибиральник? Він прокидається вдосвіта і робить роботу вже машинально. Він живе так, як йому хочеться, та часом у ритми його життя вбивається біда, дружба і… любов, але не на довго, чи навіть не любов, а просто «так треба». Треба одружитися, бо… Так має бути… Бо тебе кохають, але він не кохає, лише любить, а кому потрібен він? А хтось не може не кохати його – ранкового прибиральника п’ятизіркового готелю.

В серці героя ще живе юне, перше почуття до дівчинки в окулярах, які робили її очі неприродно великими. Тоді він дарував її «Бузок», а сьогодні ним пахне в 713 кімнаті, де він прибирає, там була і його улюблена книга – «Троє товаришів», там і тюбик зубної пасти зжатий до талії, і фантики від «Барбарису» зігнуті корабликами… Все, що було йому до болі знайомим. Це була жінка з хорошим смаком, запах «Бузку» - ознака хорошого смаку, бо його любив він, його любила й вона, дівчинка з великими очима… Але він її поховав у своєму серці, так сталося… Вона вмерла (дівчинка з великими очима)…

Як розгорталися події на Мальті, де злочинність зведена до нуля, де квіти ростуть лише на клумбах і їх заборонено зривати… На Мальті живе Він – ранковий прибиральник і Вона… Хто Вона?

То інша країна, тут інші люди, які вважають ранкового прибиральника вар'ятом, та по-при те, люблять його…

Він переслідує рідну душі людину, бо вони однією кров’ю живуть…