Дорош Є. За що боролися петлюрівські отамани? / Є. Дорош // Пенсійний кур’єр. – 2018. – 29 черв. – С. 9.
Нещодавно Апеляційний суд реабілітував розстріляних більшовиками повстанського отамана Федора Артеменка (Орлика) та його соратників, які на початку 1920-х років боролися на Київщині проти радянської влади.
У радянський час отамана Орлика і взагалі всіх, що так чи інакше чинили спротив більшовикам, вважали бандитами. Сьогодні цих людей називають героями і борцями за незалежність України.
Справді, усім нам було б простіше, якби світ ділився на чорне та біле. Однак реальність складніша, і розглядати отаманів (а їх було на українських теренах сотні) лише як людей, що здобували Україні волю, було б помилкою. Звісно, серед них були й ті, хто мислив державницькими категоріями, наприклад, Петро Болбочан або Юрко Тютюнник. Проте більшість була «авантурниками», які брали в головного отамана Петлюри гроші на організацію повстанських загонів і потім воювали з усіма, хто намагався їх приборкати: з більшовиками, з тим самим Петлюрою і навіть між собою.
У підсумку, як пише історик Павло Гай-Нижник, Україна розпалася приблизно на 120 «отманаських республік». Зрештою, багато з отаманів, перш ніж воювати з більшовиками, з ними співпрацював.
Дізнатися про петлюрівських отаманів, а також за що ж вони боролися – за українську незалежність чи за власну, можна в газеті «Пенсійний кур’єр» № 26 за 2018 рік.

Підготувала бібліотекар Юшкова Н. А.