«Війна змусила мене більше любити і … ненавидіти людину.»

(Гурам Одішарія)

«Історії, про які я розповідаю, достовірні. Кожен персонаж існує реально…Війна випробувала кожного з нас… Майбутні покоління повинні знати все про жорстокість війни і водночас і про ті світлі одухотворені особистості, в двобої з якими в Абхазії, як і скрізь, зазнала поразки війна…».

Гурам Одішарія внаслідок братовбивчої війни з Росією втратив все: рідне місто, будинок, батьківську могилу, друзів, близьких… Однак зберіг непідробну відданість дивовижній землі – Абхазії, її людям. Її традиціям. Новели, що ввійшли в книгу, написані одразу після війни, в середині 90 –х років. І дивовижно, що в них «немає ні крихти зла й ненависті, а лише печаль за втраченим, велика туга за тим, що навіки відійшло у минуле».

Сьогодні ти такий скорботний,

Що я сумніваюсь - чи впізнають тебе

Великі міста,

Що звикли до гомону твоїх вулиць,

До твоїх усміхнених днів

І ночей з розпатланим волоссям, -

Ні, не повірити їм у твою печаль…

Гурам Одішарія - лауреат Державної премії Грузії, володар інших престижних національних і міжнародних відзнак. За його творами поставлені спектаклі, зняті фільми. Вони перекладені багатьма мовами і користуються великою популярністю як в Грузії, так і за кордоном.

З нотаток:

Буває правда, яка може знищити країну. Нерідко такими «правдами» починаються і не закінчуються війни.

І один без одного ми повинні бути разом – це і є справжня єдність.

Здатний прощати є рятівником людства.

Ми займаємося самообманом, називаючи «мирним» час, в якому живемо.

Чабани відбили у вовків овець і вирішили відзначити свою перемогу. Почали бенкетувати і зарізали всіх порятованих тварин. І вино у них було чудове.

Ті, у кого руки в крові, не бачать ту кров.

Світ став схожим на милостиню скнари.

Країна, яка применшує себе, звеличує інших.

З книгою Ви можете ознайомитись у читальній залі .

Галина Конарчук