Го – настільна логічна гра. Вона вважається однією з найскладніших у світі, хоча правила її доволі прості. Ця гра вчить жити: перемогти можна безліччю способів. Щоб перемагати в го, потрібно удосконалювати самого себе. Основна стратегія гри – приховати свої справжні наміри, заплутати суперника та заманити його в пастку.
Батьківщиною го є Китай. Вміння грати в го входило в число «чотирьох достоїнств» шляхетної людини. Перші гральні дошки були знайдені в гробницях династії Хань (202 р. до н.е. – 220 р. н.е.). Поява цієї гри оповита легендами . Одна з них розповідає, що го винайшов один з радників китайського імператора Яо (2337 – 2258 до н. е.). За легендою ця гра, яка навчає гармонії, врівноваженості, дисципліні та раціональному мисленню, була придумана для сина імператора.
Віками гра культивувалася лише в Азії: її аналогів немає ні в Європі, ні в Америці, ні в Африці. В Давньому Китаї гра мала назву «і» (мистецтво), пізніше – «вейцзі». В Кореї гра називалася «бадук», а в Японії вона отримала назву «і-го». Саме японська назва, правда, в дещо скороченому варіанті, стала відома в світі.
В Японії гра го два століття була розвагою виключно імператорського двору. І лише в 701 році вона стала дозволеною для всіх. Саме в цій країні гра отримала державну підтримку та перетворилася на військову дисципліну. В середньовічній Японії існував навіть декрет, який зобов’язував всіх державних чиновників грати в го. Віддаючи данину традиції, і в наш час в деяких японських та корейських фірмах при підборі кадрів враховується вміння грати в цю складну гру. На Захід гра поширилась з Японії лише у 20 столітті.
Дізнатися про тактику гри в го, про її правила та історію ви зможете, звернувшись до статті, надрукованій в журналі «Вокруг света».

Скирюк Д. Академия управления / Д. Скирюк // Вокруг света. – 2016. – № 12. – С. 126-129.

Т. Матушевська