Бердз Дж. Голокост у Рівному : масове вбивство в Сосонках, листопад 1941 р. / Дж. Бердз; пер. з англ. Д. Аладька. – Рівне : Волин. обереги, 2017. – 168 с.

Американський історик Джеффрі Бердз висвітлив трагічні події в урочищі Сосонки (м. Рівне) у ширшому контексті перебігу Голокосту на теренах України.

Джеффрі Бердз – професор історії Північно-Східного університету в Бостоні. Він ніколи не був у Рівному, але спілкувався з тими поодинокими людьми, що тут мешкали, яким пощастило пережити Голокост, врятуватися під час геноциду і виїхати з країни. Він написав книгу «Голокост у Рівному: масове вбивство в Сосонках, листопад 1941р.». На сьогодні це єдина книга про Голокост у Рівному і в цьому її унікальність.

Автор характеризує особливості Голокосту на Сході та Заході Європи, передумови та початок масових розстрілів євреїв в Україні влітку 1941 р. Основну увагу сфокусовано на акції масового вбивства євреїв у Сосонках на початку листопада 1941 р. – одній з наймасовіших акцій Голокосту в Україні, в ході якої за різними оцінками протягом 2–3 днів було вбито від 17 до 23 тисяч євреїв Рівного.

Робота базується на українських, російських, німецьких, ізраїльських та американських джерелах. Її цінністю є те, що автор використав велику кількість досі невідомих в Україні свідчень очевидців і спогадів жертв.

«Волинські обереги» у 2017 р. видрукували у перекладі з англійської дослідження, що вийшло в США 2013 року. Подія відбулась якраз на сімдесят шосту річницю неосяжної трагедії і жахливого злодійства в Сосонках

«Ця книжка – виклик для української історичної науки, – так оцінив працю американського історика Джефрі Бердза «Голокост у Рівному: масове вбивство в Сосонках, листопад 1941 р.» рівненський науковець і викладач Максим Гон. – Бо в нас не написали про це жодну книжку. Американці, на відміну від рівнян, чудово знають, де ті Сосонки, і те, які страхіття там відбулися на початку війни.»

«Перед моїми очима стоїть те кошмарне видовище, від якого й досі холоне кров, хоча загроза смерті давно минула, – уперше в масовому виданні історик цитує свідчення дивом врятованої Лії Бодкер. – Там був рів, мабуть, 100 метрів довжиною. Через нього були перекинуті колоди. На колодах стояли до нас потилицями 10–20 людей. Довга автоматна черга – і люди падають в яму, як скошені колоски. Неподалік від рову було ще кілька ям. Людей змушували роздягатися догола і підходити до краю ям… Німці по черзі стріляли кожному в потилицю. Деякі кидали малих дітей у ями живими, інші підкидали дітей у повітря і стріляли в них. Усе це супроводжувалось смертельним стогоном та криками вмираючих і реготом катів». Це опис масового вбивства. Це спогад очевидця. Поранені перечікували, коли можна вийти. Вони бачили, як вбивають матерів і маленьких дітей, як попідруки ведуть літніх людей, які до останнього вірили, що їх збираються переселяти. Насправді ж на усіх них чекала загибель…

І фотографію з того страшного рову Бердз першим розшукав для книги. На ній гора мерців, одягнених і голих. Фото конфіскували 1944-го в німецького офіцера.

Автор розповідає і про долю тих, хто вижив.

Книга може бути цікавою історикам, соціологам, політологам, краєзнавцям та широким колам громадськості, які виявляють інтерес до історії Голокосту.

Людмила Степанюк