Зазвичай, я не  поспішаю читати твори про події на Сході України - надто багато спекуляцій навколо болючої теми. Проте Галині Вдовиченко довіряю, тому взяла її книжку "Маріупольський процес". І не розчарувалася. Як виявилося чоловік авторки з-під Маріуполя, тож вона неодноразово бувала на Донбасі, добре розуміє ситуацію, знає менталітет місцевих жителів. Так само, як добре знає своїх земляків-львівян, які воюють з російським агресором.
Події війни передано через історію кохання місцевої дівчини і полоненого вояка української армії, через людські долі, характери.
Сюжет роману побудовано навколо того, що захопленого в полон "укропа" з Західної України терористи віддають у рабство жительці села поблизу Маріуполя. Закутий у кайдани юнак трудиться на ремонті хати. Цей роман ламає стереотипи щодо "східняків" і "західняків" через яскраво і щиро виписані людські почуття.
Як каже Володимир Лис у передмові до роману: "Маріупольський процес" обов'язково має бути прочитаним на окупованій частині Донбасу. Буває, правдивий, такий, що щемить душа після його прочитання, твір вартніший за всі пропагандистські й контрпропагандистські статті та передачі. Так маємо й тут. Бо роман цей саме про людину, про її метання й пошуки, про Схід і Захід України на рівні "східняцьких" і "західняцьких" душ і болю. Він таки і про любов, яка одвіку проростала всупереч усім війнам і терористам."

Анжела Хамедюк.