Пропонуємо увазі читачів новий роман письменниці Галини Пагутяк «Магнат». Галина Пагутяк - найзагадковіша і наймістичніша сучасна українська письменниця. Вона є автором багатьох творів для дітей та дорослих. Народилась письменниця у родині сільських вчителів у Дрогобицькому районі Львівської області.  У дитинстві любила слухати таємничі розповіді та легенди односельчан, свято вірила в їх справжність. Згодом страх від цих розповідей минув, а цікавість залишилася на все життя. Письменниця пише чудові книги, досліджує бібліотечні праці, фольклор слов'янських народів. Ця тематика пізніше знаходить своє місце у її творах. Закінчила факультет української філології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї… Проживає у Львові. Її творчість відзначається нагородами  -  Шевченківською премією та премією «Портал». Вона – член Національної  спілки письменників України, її твори перекладаються різними мовами. У книгарнях можна знайти її романи  «Втеча звірів», «Записки Білого Пташка», «Мій Близький і Далекий Схід», «Слуга з Добромиля», «Книгоноші з Королівства», «Зачаровані музиканти» та багато інших.
В основі нового роману Галини Пагутяк  «Магнат»  — химерна доля українського гуманіста, дипломата, поета, публіциста, видавця Яна Щасного Гербурта з Добромиля, що жив у Речі Посполитій у XVI-XVII ст. Роман розповідає про його останні дні життя й смерть. Проте, книга проявляє нам його особистість під іншим, людянішим й об’ємнішим кутом. Вона про те, що лишається після магната, діяльність якого стихла, статки зменшилися настільки, що після його смерті вдова, фактично, змушена продати кілька сіл, що належали до їхніх володінь. Про те, яка слава зостається після кількарічного ув’язнення Щасного за те, що він виступив на боці опозиції проти короля. Про те, що пліткує про Яна Щасного його оточення, а особливо малоосвічені та неписьменні шляхтичі та селяни, які в кожному друкареві, ким він також був, бачать чорнокнижника.
Розповідь ведеться від імені збанкрутілого волинського шляхтича Северина Никловського, якого пограбували й він звертається за прихистком  до Щасного. Невдовзі Щасний помирає,  на руках у Никловського. Це, безумовно, додає роману інтриги, тому що смерть завжди потребує, щоб у ній розібралися,  надає, так би мовити, детективне підгрунтя.
Особливістю роману є авторські коментарі, пояснення історичних контекстів, тодішніх реалій тощо. Це свідчить про те, що Галина Пагутяк сама глибоко перейнята перипетіями твору, історичним антуражем, а особливо – самою постаттю Щасного. Письменниця прагне зазирнути за межу людської свідомості, осмислюючи пограничний стан людського буття.  Текст читається так вкрадливо й пошепки, ніби оповідь зашіптується читачеві на вухо, до того ж – у напівтемній кімнаті, де блимає однісінька свічка. Це ще раз свідчить про таємничість, творчу самобутність й майстерність письменниці.

Підготувала Кудіна О.