А чи знаєте Ви, що видатний російський письменник Борис Акунін, автор багатьох детективних романів про статського радника Фандоріна, цікавився українською історією? Був навіть факт який, за його висловом, зворушив його. І це спонукало письменника до написання статті в газету «День», яка дозволить і нам, українцям, зайвий раз згадати свою історію. Про це я хочу вам переповісти.

Цікава тема: коли член монаршого дому сприймає високе народження не як дарунок долі, а як тягар відповідальності, й у новій надзвичайно неромантичній реальності намагається відповідати романтичному образу принца. А мова йде про молодшого сина грос-адмірала австрійського флоту Карла-Стефана Австрійського - Вільгельма (1895-1948). Він вважався одним з неофіційних претендентів на український трон в разі утворення монаршого ладу. Хоча  сам  він ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть не мав до цього можливостей. Вільгельм, якій на Україні мав ім'я Василь Вишиваний, прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України. Він серйозно змагався з гетьманом Скоропадським за гетьманську булаву, співпрацював з урядом Директорії, отримав звання полковника січових стрільців. Вкрай негативно віднісся до укладання Петлюрою у квітні 1920 року Варшавської угоди з Польщею, за якою визнавалась приналежність західних земель, зокрема Галичини, до Польщі. На знак протесту Вільгельм пішов у відставку і залишив Україну. Він так проймався українськими інтересами, що став непримиренним ворогом Польщі й поляків, через що навіть розірвав стосунки зі своїм старшим братом Карлом, якого готували до польської корони. Під час Другої світової війни він, як і всі Габсбурги, рішуче відмовився від співпраці з нацистами і знаходився під наглядом гестапо.

Фінал цієї історії трагічний. Переїзди з країни до країни, марні спроби повернутися в політику, невдалий бізнес, богемне життя, скандали… У 1947 році Вільгельм був заарештований МДБ у Відні за підозрою у співпраці з українськими націоналістами – зокрема з Є.Коновальцем. Що робити з «українським королем», який не відбувся, чекісти не знали, але відпустити не могли. Судом йому було призначено 25 років ув'язнення. Але умови утримання у Лук'янівський тюрмі та брак медичного догляду призвели до захворювання на туберкульоз та передчасної смерті.
Протягом десятиліть особа архікнязя Габсбурга або замовчувалася, або висвітлювалася винятково в негативному світі. В радянській історіографії Вільгельм розглядався як ставленик іноземних буржуазних сил, які нібито хотіли за його участю поневолити Україну. Приблизно такий спрощений, погляд на особу Габсбурга-Вишиваного зберігся і в російській історіографії. Достатньо згадати шкільний курс історії у 60-ті, 70-ті, 80-ті роки. Останнім часом, з розсекреченням радянських архівів, почалася переоцінка діяльності Вишиваного і зростання неупередженості відношення до його внеску в історію України. 16 січня 1989 року прокуратура Київського військового округу реабілітувала громадянина В.Габсбурга за відсутності складу злочину. Пролунали пропозиції щодо назви його ім'ям однієї з вулиць Київа, де цей патріот України закінчив своє життя.
Якщо когось зацікавить стаття Б.Акуніна, якщо хтось захоче зануритися в історію України, можна звернутися до газети «День» від 29 грудня 2011 р.

.