Відтепер, скандально відомий роман "Піаністка” (1983) австрійської письменниці Ельфріди Єлінек , за який вона отримала у 2004 році Нобелівську премію в галузі літератури, можна прочитати українською в перекладі з німецької Наталки Сняданко. У романі розповідається історія майже сорокарічної вчительки-піаністки Еріки Когут, яка живе з мамою тиранкою, яка її у всьому контролює, ставиться до неї, як до малої дитини, вони навіть сплять разом в одному ліжку. Але Еріка велика жінка і її хочеться робити, а головне відчувати те, що відчуває справжня жінка.
Еріка полюбляє блукати пізньої ночі вулицями в пошуках парочок, які займаються сексом на автомобільних стоянках (тощо) і спостерігати за ними. Це дає їй відчувати задоволення, природню жагу, яку вона протягом довгих років пригнічувала в собі, ставлячи на перше місце мистецтво. Коли в Еріку закохується її учень, студент політехніки Вальтер Клеммер, вона нездатна сприймати ці почуття нормально, а перетворює їх на збочені ігри. Під час кохання з цим хлопцем Еріка прагне відчувати біль і приниження, вона просить його її бити, знущатися, робити з нею усілякі збочення, але молода людина важко сприймає й не зовсім розуміє хворобливі ігри своєї коханої.
Еріка прагне відчувати біль, тому що тільки він здатний приносити їй сексуальне задоволення. У неї навіть є коробочка, "юного садиста”, в якій вона зберігає все чим може легко завдати собі болю. Вона ріже себе (ноги), проколює булавками шкіру. Якщо дивитися поміж рядків твору, ми побачимо бідну жінку, яка прагне кохання. Життя Еріки зруйноване її власною матір’ю. Вона відчуває себе не привабливою та сексуально неповноцінною й тому через біль намагається відчути бодай щось.
У 2001 році екранізація «Піаністки», переосмисленої знаменитим режисером Міхаелем Ханеке, отримала Гран-Прі на Канському кінофестивалі й неофіційний статус «першого значного твору кіномистецтва нового сторіччя».