В іноземних ЗМІ Естонію називають «електронною» і недаремно, адже віртуалізація країни означає створення практично «безпаперового» суспільства.
Терміни "електронний уряд" або "електронна держава" з'явилися в Америці і Європі ще в 1990-і. Вони мали на увазі переклад державних послуг в інтернет, уведення електронного документообігу та інші технологічні процедури, які б знижували навантаження на бюрократичну машину
. Однак потім термін придбав додаткову, ідейну установку — держава не просто переводить свою діяльність в Інтернет, а вибудовує нову систему спілкування з населенням, стає прозорою і навіть невидимою. Якою вона буде, залежить від конкретної країни й, що цілком логічно, від системи відносин, яка склалася в ній між владою й суспільством. Те, що це можливо, першої довела Естонія.
Як же їй це вдалося? Якими були наслідки такої трансформації?
Успіх інформаційного суспільства в Естонії професіонали пояснюють комбінацією трьох факторів — ефекту "чистого аркуша", ринкової економіки й впровадження нових технологій.
Віртуалізація держави має свої плюси і мінуси. Якщо майже все можна зробити через Інтернет, відпадає потреба в армії чиновників, а отже, в країні набагато менше корупції. Таким чином, електронна Естонія перш за все – це прозорість. Та є і зворотний бік медалі: віртуалізація робить державу вразливою до кібератак.
Як працює влада-невидимка: як вдалось і що далі? Читайте детальніше на сторінках «Українського тижня»:
Баковскі Е. е-Естонія: як вдалося і що далі? / Е. Баковскі // Український тиждень. – 2014. – № 23. – С. 43.

Підготувала В. Гуріна