|
11:59
"Душа мов має крилами..."
|
|
|
Цього року виповнюється 200 років з дня народження великого російського поета Михайла Юрійовича Лермонтова. Літературознавці й досі сперечаються щодо фактів його біографії, дивного характеру, незрозумілих вчинків і, звичайно, сенсу його віршів, адже поезія Лермонтова – єдиний ключ до розгадки передчасної загибелі поета. Ведучою темою лермонтовської поезії є самотність і, на думку вчених-літературознавців, зовсім не так важко зрозуміти причину цього. Сімейні проблеми, сварки і розлучення батьків назавжди залишили у маленького Лермонтова почуття гіркоти, нерозуміння, образи. Він практично був не потрібний власним батькам – це він
відчув своєю дитячою душею занадто рано і не зміг пробачити. Навіть бабуся, яка взяла його на виховання, не змогла стати його душевним другом, який був так йому потрібен в ті роки. Дійсно, у всіх хтось був: турботлива няня, волелюбний вихователь, розуміючий друг... Лермонтов з самого дитинства був один. Він ніби тягнувся до цієї самотності, свідомо відштовхуючи від себе людей. Не дивно, що незабаром про нього стали відгукуватися як про гордовиту і горду людину. А він ... Він хотів лише одного: щоб його всі залишили в спокої.
Молитва
В минуту жизни трудную
С души как бремя скатится,
Молитва
Коли стомлюсь од битви я,
Душа мов має крилами,
Печаль гірка розвіється,
Переклад Володимира Сосюри
|
|
|
|
|
"Душа мов має крилами..." : перлини українських перекладів поезії Михайла Лермонтова. - К., 2013. - 352 с.
| Всього коментарів: 0 | |
|
|
|
