Крамар О. «Спецзона» України / О.  Крамар // Український тиждень. – 2014. - № 37. – С. 6-9.

5 вересня у Мінську був підписаний протокол про двостороннє припинення вогню. Опублікований 7 вересня на сайті ОБСЄ текст передбачає здійснення в Україні децентралізації влади, в т. ч. шляхом ухвалення Закону «Про тимчасовий порядок місцевого самоуправління в окремих  районах Донецької та Луганської областей» (закон про їх особливий статус) та проведення  в них «дострокових місцевих виборів» , прийняття «програми економічного відродження Донбасу та відновлення життєдіяльності регіону». Інакше кажучи, йдеться про фактичне визнання нашою державою права на «особливий статус» контрольованих «ДНР» і «ЛНР» «окремих районів» Донецької та Луганської областей і відмову від відновлення реального контролю над ними в обмін на декларативне визнання їх «складовою частиною України». Причому вже після підписання згаданого вище документа «прем’єр ДНР» Олександр Захарченко наголосив, що їх цікавить саме «введення особливого статусу або відкладеного статусу» «ДНР» і «ЛНР». « І якщо це не буде прийнято, протокол узагалі не матиме сили. Це просто попередні наміри».

Слід визнати, що сценарій із визнанням де-факто окремих від України «ЛНР» і «ДНР» усе ж кращий, аніж їх ефемерне повернення ціною «федералізації»  (а насправді конфедералізації) країни з наділенням Донбасу (за яким стояв би Кремль) правом вето на будь-які рішення внутрішньої та зовнішньої політики включно з євроінтеграцією. Адже саме цього, як відомо, від початку домагався Путін. Кращим виходом могли б бути лише відвоювання цих територій  силою зброї і повернення до складу унітарної України на правах звичайних адміністративно-територіальних одиниць без будь-яких «федералізацій» чи «фінляндизацій». Однак тут слід відверто відповісти на запитання: чи маємо ми для цього достатньо сил? Причому за нинішніх як внутрішніх (гнилий генералітет, обмежена кількість належним чином мотивованих бійців, брак сучасної високоточної зброї та зафіксована соціологічними опитуваннями дедалі більша втома населення від проведення АТО), так і зовнішніх (неготовність нинішньої американської адміністрації до активної підтримки України та прагнення ключових європейських держав якнайшвидше вирішити проблеми Донбасу в невійськовий спосіб) обставин.

Про те, що втрачає Україна з утвердженням «спецзони» Донбасу,  та про всі ризики: економічні та політичні, можна ознайомитися в журналі «Український тиждень» № 37 за 2014 р.

Підготувала пров. бібліограф Юшкова Н. А.