«Шукач» кохання із «туманного Альбіону» … Так можна сказати про Девіда Герберта Лоуренса , одного з найпопулярніших письменників Англії першої третини XX століття, автора десятьох романів, великої кількості оповідань, центральною темою яких є кохання. Важливу частину  літературного доробку письменника складають романи. Найкращий з них — «Коханець леді Чаттерлі» , який став класикою XX століття. Це поетична розповідь про чисте і пристрасне кохання, про пошук справжньої гармонії стосунків між чоловіком та жінкою, що стають сенсом їхнього буття . Тем а кохання є стрижневою  і в оповіданні "Сутінки весни” («Всесвіт»,  №7-8, 2011 р.) . В ньому Лоуренс згадує своє справжнє перше кохання, тому головні герої розповіді є автобіографічними персонажами. В оповіданні наявний класичний «любовний трикутник» – два чоловіки та жінка. Головний герой, Сайсон, одружений вже  протягом п’ятнадцяти місяців, але усе ж таки «немов заблукала душа, повертався до країни свого минулого, яка завжди чекала на нього», до Хільди.  Вони обоє страждали, знемагали від почуттів, але попри все, між ними існувало щось таке, що важко було пояснити, що заважало і не давало можливості бути разом. Незважаючи на існуючий зовнішній антураж, у глибині душі головні постаті оповідання одинокі, нещасливі, ізольовані люди, які страждають від відчуженості та непорозуміння. Вони намагаються знайти гармонію у своїх стосунках. Змальовуючи нещасливе кохання, автор нібито вказує на помилки своїх героїв, застерігаючи їх від прояву в реальному житті. Лоуренс змальовував кохання не просто як пристрасть, а  як надвисоке, багатогранне душевне почуття, показав справжню людину з її слабостями та недоліками. Гармонійне співіснування духовних та фізичних життєвих основ особистості — сенс пошуку упродовж усього мистецького життя Лоуренса.