"У США і Європі діють закони, за якими сусіди можуть поскаржитися на вас за непотріб у хаті. Це загрожує пожежній безпеці. Ми ж не можемо покарати тих, хто на балкрнах виставляє легкозаймисті речі. Один недопалок - маєте пожежу. Мало того, в багатоповерхівках передбачено люки на балконах, якими пожежники можуть залізти на верхні поверхи, куди не дістануться драбинами. Ми перевірили понад 500 квартир, у всіх люки заблоковано." (Ігор Мітяєв, інспектор пожежної безпеки).

За останні 50 років розміри будинків із середнім доходом потроїлися, стверджує американська асоціація соціологів. Така сім'я має близько 300 тисяч речей. Щороку американці витрачають 1,2 мільярда доларів на непотрібні їм товари. Половина родин не відкладають грошей. Прибутки компаній, які виготовляють речі для дому, за 15 років подвоїлася.

Українці ж, які мать невеликі заробітки й пенсії, постійно намагаються запастися продуктами, товарами першої необхідності. Бояться підвищення цін, знецінення гривні, дефіциту. Після чергових новин про подорожяання долара, в магазинах ажіотаж - розкуповують цукор, борошно, сіль, гречку, макарони.

Одесит Ігор КЛУСОВ, власник клінінгової компанії, який має мережу по всій Україні (її працівники прибирають квартири, офіси, будинки після ремонту) розповідає: "– Найзахаращеніші квартири в Одесі. Було багато комуналок, усе майно тримали в одній кімнаті. Мотлох зберігали під ліжками, за шафами. На балконах досі лежать старі матраци, самовари.

Запитував: "Для чого?" Господарі відповідають: "А раптом знадобиться". Знаю родину, що виділила цілу кімнату під старі радянські серванти. Туди ніхто не заходить. В інших кімнатах зробили сучасний ремонт.

Завжди дивуюся, скільки речей поміщається в маленькій кладовці. Недавно з хлопцями виміряли – набрали три торби-баули. На горищах знаходимо склади радянського посуду, каструль, одягу. По кілька мішків круп, згущеного молока, макаронів. Торік в одному будинку знайшли запаси 1960 року. Власники забули про них. У скринях лежать пожовтілі

постільні набори, скатертини, штори, відрізи тканин, труси, сукні. Недавно в Києві вичищали квартиру, в якій одна кімната була забита шубами. Нарахували 725 штук. Мабуть, люди колись працювали в торгівлі. Шуби зі штучного хутра, старі, поїдені міллю. Викинули всі.

Мотлох багатих і бідних відрізняється ­якістю. Бідні зберігають радянські меблі, стоси старих фотографій, книжок, пластинок, взуття, пляшки, буклети, квитки на концерти. Заможні – брендовий одяг, взуття, прикраси. З однієї квартири на Хрещатику вивезли 100 кілограмів намиста. Власниця прикрасами не користувалася, бо вони застаріли. Доводилося прибирати житло студентів-­іноземців. Вони часто замовляють їжу із фаст-фудів, а коробок не викидають. Улітку з однокімнатки вивезли три КамАЗи сміття."

У Сполучених Штатах захаращують будинки невдалими покупками. У нас - старими речами, бо маємо звичку лишати все на чорний день. Для багатьох позбутися речей , які не подобаються, якими не користуються - це стрес.

Розвивається синдром неконтрольованого накопичення. Ми всі прекрасно розуміємо, що житло без зайвих речей - здоровіше. Його легше провітрювати й мити, але як примусити себе позбутися зайвого?

Цю тему піднімають кореспонленти журналу "Країна" у циклі статей, вміщених під рубрикою "Чим і в якій кількості запасатися" : Країна. - 2016. - № 10. - С. 14-21

Анжела Хамедюк