Хорхе Луїс Борхес. Вибрані поезії. - Львів, Кальварія. - 2013

Хлопчик, який віддав перевагу годинам, проведеним на самоті в батьківській бібліотеці, а не галасливим іграм ровесників.

Хлопчик, який соромився подарунків на день народження, бо вважав, що не заслужив їх.

Колишній хлопчик, який до останньої хвилини життя над усе цінував дружбу й етичність поведінки.

Стара людина, знавець багатьох мов, який не раз запитував себе: “З якою мовою на устах я помру?”

І все це про Хорсе Луїса Борхеса (1899-1986) — прозаїка, поета і публіциста, легенду сучасного літературного світу, національну гордість Аргентини та символ літератури XX століття. Його світ — багатобарвний і безмірний, де незбагненно поєдналися світогляд аргентинця й громадянина цілої планети — умістив героїв давньогрецьких міфів і скандинавських саг, філософів, полководців, царів, іспанських конкістадорів і ватажків змагань за незалежність Південної Америки. А ще безліч поетів і прозаїків різних часів і народів разом з їхніми персонажами. Світ Борхеса наповнювали своїми голосами Вергілій, Шекспір, Верлен, Вітмен, Кіплінг, Спіноза... Із-поміж найулюбленіших — Гомер і Мілтон, його сліпі побратими.
Пропонуємо до вашої уваги вибрані поезії Борхеса в перекладі з іспанської Сергія Борщевського. Як зазначив сам перекладач, «коментувати Борхеса — справа безнадійна. І не лише тому, що в короткому коментарі неможливо відокремлити всіх його уявних персонажів од реальних осіб або дійти до витоків кожної алюзії, кожної цитати та самоцитати. Борхеса — поета й прозаїка — слід читати як один суцільний текст, бо й сам він вважав одним суцільним текстом усю світову літературу».
Тихова Олена

ДОКОРИ СУМЛІННЯ

Я скоїв найстрашніший гріх з усіх,
що тільки може скоїти людина:
не був щасливим. Забуття крижина
хай десь мене за цей загубить гріх.
Вогню, землі, повітрю та воді
призначили мене батьки — для втіхи,
та я не був щасливим, як на лихо,
і зрадив їхні мрії золоті.
Мій мозок прилюбивсь до інших справ,
до вигадок мистецької уяви,
і я сплітав химери для забави.
І втратив мужність, що успадкував.
Постійно, невідступно, щохвилини
зі мною тінь нещасної людини.