Йде час, змінюється мода, приходять і йдуть покоління музикантів. Але є щось, що існує поза модою і поза часом - те, що йде від душі. Зараз, здається, мало хто згадує Анну Герман , платівки яко ї колись звучали майже в кожному будинку на одній шостій частині суші. Але той, хто хоча б раз чув її спів, вже ніколи не зможе забути проникливий, дивовижно ніжний, чистий і навіть якоюс ь мірою неземн ий голос. Цей голос - навіть не талант, а якась благодать, божий знак. Недарма всі в один голос стверджували: "Так може співати тільки ангел ..." Вона і сама швидше нагадувала ангела, ніж земну жінку - висока і струнка, променисті очі і довгі, світлі, розкинуті по плечах волосся. М'якість і доброта, щирість і любов, лагідність і терпимість - Анна Герман мала цими воістину рідкісними для "ери немилосердя" якостями ... Вона рано покинула земний світ. Пішла, залишивши на землі ехо - відлуння своєї любові, згадуючи рядки в її виконанні: "Ми довге відлуння одне одного". І її пісні - це дійсно музика любові, яку хочеться слухати знову і знову. Для мільйонів людей вона була не просто естрадною "зіркою", "королевою мюзик-холу", а справжнім, трепетним художником, з відкритою навстіж душею і високими моральними принципами. І нелегке життя Анни Герман, в якій злети вигадливо сплелися з трагічними зламами, підтверджує все те світле й прекрасне в її зовнішності, що інтуїтивно вгадував кожен, який слухав її спів . Коли вона вперше заспівала? Відшукати цю дату в біографії Анни Герман - справа непроста. Сама співачка говорила, що відчула потяг, точніше, необхідність співати лише на останньому курсі геологічного факультету Вроцлавського університету. Мама ж і бабуся стверджували, що вона співала з дитячих років. Але цьому не надавали особливого значення: звичайна дівчинка, цілком звичайна дитина, співає, як всі малюки. А абсолютний слух, про який говорила ще вчителька музики в Ургенчі, чистота і чарівність її голосу? Говорячи відверто, в сім'ї, де постійно доводилося думати про те, як би прожити, заробити на життя, майже не звертали уваги на безумовне обдарування дівчинки, яка йшла до покликання довгими обхідними шляхами. Все життя Анна прожила в бідноті. Майже до самої смерті вона з сім'єю знімала квартиру. Багато хто говорить, що, коли чують пісні у виконанні Анни Герман, то плачуть. Але сама співачка була справжньою оптимісткою, дивно смішливо ю і легкою в спілкуванні. Вона дуже любила танцювати, добре малювала, захоплювалася скульптурою. Правда, не дуже-то любила готувати. Герман все життя мріяла співати в опері. Але на жаль! Анна говорила самокритично: "Де ви бачили вмираючу Мімі двометрового зросту?" Через свою "висот у " вона сильно комплексувала. Може бути, з цієї причини довго не виходила заміж. До речі, чоловік Збишек бу в під стать співачці - двометровий гігант.
Вона померла 26 серпня 1982 на сорок восьмому році життя. Останній свій притулок співачка знайшла на В аршавському цвинтарі. На її чорному надгробку вигравірувані скр ипічний ключ і ноти. Під ними - вірш із псалма: "Відтепер Господь буде мені пастирем ..." І все-таки з сутички зі смертю вона вийшла переможницею. Своєю мужністю, своїм світлим життєлюбством вона не тільки відстрочила виконання невблаганного вироку, а й довела, що фізична смерть не владна над справжнім талантом, над моральною і духовною чистотою, над світлими людськими почуттям и.